КОНТРОЛЬ. Дев’ять комунальних водогонів Черкаської області офіційно подають воду, яка не відповідає нормативам за жорсткістю, вмістом заліза, марганцю, фтору, нітратів, бо мають дозволи МОЗ на право тимчасової подачі такої води. Про це розповів заступник головного державного санітарного лікаря області Володимир Папач. Оскільки, як відомо, немає нічого більш постійного за тимчасове, така практика вкоренилася, і в найближчі роки жодних змін не передбачається. З такими відхиленнями можна подавати воду щонайменше до 2015–2020 року, адже до нещодавно прийнятого держсанпіну, який зобов’язував аналізувати якість води за 54 різними показниками, нині внесено зміни. Отже, контроль якості і безпеки води за низкою важливих параметрів відкладається.
А в сільських водогонах вода вдвічі, а то й утричі гірша, бо немає ефективних власників, які б проводили технічне обслуговування мереж. Якщо раніше водогони були колгоспними, то ще вісім років тому їх мали передати на баланс сільрад. Але практично передано лише половину. У сільських криницях та свердловинах кожна п’ята проба за мікробіологічними показниками не відповідає нормам. У 5% зі 120 проб криничної води, взятих протягом двох останніх років, виявлено антиген вірусного гепатиту А. Особливо санітарних лікарів турбує стан криниць, воду з яких використовують для дітей до трьох років.
Чотири з 24 комунальних водогонів постачають питну воду з поверхневих водойм. В Україні нині немає жодного поверхневого джерела, яке б відповідало так званому першому класу — вимогам до джерела водопостачання, яке може використовуватися для питних потреб.
— А тим часом усі системи очистки води у нас розраховано саме на якість, що відповідала б цьому рівню, — зазначив Володимир Папач.
Нині в області діють програми «Питна вода Черкащини» та «Село Черкащини-2020». Щороку санепідемслужба області виконує 10 тисяч досліджень проб питної води. Її якість за останні п’ять років за санітарно-хімічними показниками погіршилася — із 6,5% невідповідності проб до 8,4%. Тішить лише те, що хоч мікробіологічні показники на Черкащині дещо кращі від загальнодержавних.
Люди, знаючи цю ситуацію, рятуються, як можуть — як альтернативу воді з-під крана купують у магазинах мінеральну та джерельну воду, замовляють додому чи в офіс величезні бутлі фасованої води зі свердловин та влаштовують довгі черги до машин-«бочок»…
Які ж перспективи поліпшення якості питної води в області? Навести порядок не раз бралася і обласна, і міська влада. У Черкасах уже зробили перший крок — почали відмовлятися від застосування хлору для знезараження води. Ввели в дію систему дохлорування води на одній із насосних станцій водного підприємства. Завдяки цьому практично зникла потреба у гіперхлоруванні. У міськводоканалі планують перевести на гіпохлорит натрію і Дніпровську водоочисну станцію. Це підвищить безпеку праці та покращить характеристики питної води. Однак це тільки частина проблеми, яку слід розв’язувати комплексно й негайно.