Рівнянин Василь Цинко зберігає в домашньому архіві вже майже раритетний перший номер «УК». 30 років він, нині член громадської ради при обласній державній адміністрації, крокує життям разом з газетою в радості й печалі.
«Ось бачите, жовтень 1990-го, ціна номера — 10 копійок. У зверненні «До наших читачів» редакція пише про надактуальне: головним завданням вбачає інформування читачів про практичні кроки українського уряду в здійсненні принципів Декларації про державний суверенітет, наповнення її реальним змістом. Проголошення Незалежності України, якого ми всі щиро прагнули, було ще попереду, тож «Урядовий кур’єр» можна впевнено назвати її провісником.
Тоді в редакційній передовій статті йшлося: «Сподіваємося, що наше видання знайде свого читача, матиме власний голос на нинішньому далеко не дефіцитному газетному ринку».
Так усе й було: коло читачів розширювалося, а голос газети ставав дедалі впевненішим та авторитетнішим. А головне — неповторним, бо його вже складно було сплутати з іншими», — переконаний Василь Цинко.
Ось тільки далеко не всі проблеми, оприлюднені ще в першому числі «УК», вдалося розв’язати за 30 років.
«У нас знову піднято на щит гасло «Вся влада — радам!», але поки що його доля така сама, як і інших гасел. Коли нарешті місцеві ради матимуть реальну владу? Як нею найкраще скористатися? Що позитивне, варте запозичення з’являється у практиці роботи деяких з них?» — ці запитання лунають уже з першої шпальти першого номера «УК». Вони актуальні й нині. Можливо, реформа з децентралізації, яка завершується з місцевими виборами-2020, нарешті дасть на них вичерпні відповіді.
Уже тоді газета порушувала тему розвитку ринкової економіки в Україні, аналізувала зокрема польський шлях «шокової терапії». І робила це, відверто й чесно розповідаючи, як поляки купували пів капустини, бо на цілу грошей не вистачало.
Василь Цинко згадує, як товариство, що називається, до дірок зачитувало інтерв’ю з Валерієм Лобановським «Сповідь на футбольну тему», що стало фішкою першого номера: «Мене так зацікавило це видання, що я почав його передплачувати постійно, не пропустив жодного номера. Газета — це ніби каталог, банк різноманітної актуальної інформації: політичної, економічної, історичної, соціальної, освітньої. Нині ж особливо цікавить досвід територіальних громад України загалом та Рівненщини зокрема в реформі територіальної організації влади. Це саме те, про що обіцяла розповідати газета в першому її номері, пригадуєте?»
Звісно ж, пригадую, пане Василю. Адже в когорті тих, хто щодня створює для вас «УК», крокую ось уже чверть століття — спочатку як дописувач із Рівненщини, а невдовзі — як власний кореспондент видання, яке, поза сумнівом, має неповторний голос. А такі читачі, як ви, у нас, як кажуть, на вагу золота. Залишайтеся з газетою й надалі!