ПРЕМ’ЄРА. Такою програмою після тривалої перерви розпочав сезон Львівський цирк. Шестирічний Зеник, як і більшість малюків, з нетерпінням чекав, коли знову з батьками піде в цирк. Мама Оксана чи не щотижня телефонувала до кас, цікавлячись, коли у продаж надійдуть квитки. Придбала їх місяць тому, вистоявши чималу чергу. Купила і для родини друзів — разом буде веселіше дивитися виставу. А вже за кілька днів у касі не було жодного квитка!
— Маленькі глядачі, — пояснила касир, — за рік скучили за цирком, а він, до речі, єдиний у Західній Україні.
Торішня пожежа, яка спалахнула під його куполом, здавалося, надовго зачинила двері цирку. Не бракувало скептиків, які переконували: мовляв, після такої нищівної пожежі цирк закриється надовго або взагалі зникне з мистецької карти Львова. Підливало оливи у вогонь і тривале зволікання з початком відновлювальних робіт. Що довше зяяло пусткою обгоріле приміщення, то з новою силою містом гуляли чутки про наміри певних осіб привласнити такий ласий шматок у старій частині Львова.
Та, як кажуть, не буває зле, аби на добре не вийшло. Закривати Львівський цирк, який давно потребував ремонту, для якого не було ресурсів, ніхто не збирався. Держава пообіцяла надати кошти на відновлення цирку з резервного фонду. Тому початок ремонтних робіт затримувався через залагодження всіх процедур, зокрема й проведення тендерів. Розпочали ремонт тільки восени — тоді з державної скарбниці виділили понад 8 млн грн. За ці кошти реконструювали купол, оновили фойє другого поверху, замінили вікна. Змінилося й обличчя залу: з’явилися зручні крісла в яскравій кольоровій гамі, яка дуже імпонує маленьким відвідувачам. Задоволені змінами й артисти, адже працюватимуть на гарній та головне — якісній арені: манеж покритий каучуком. Встановлено також сучасні системи освітлення, пожежогасіння, димовидалення, сигналізації та оповіщення.
Доки тривали ремонтні роботи, артисти шліфували майстерність, готували нову програму. Щоб не втратити прихильності маленьких львів’ян, запрошували їх на новорічні вистави, які відбувалися в шапіто, що розташувалося на площі перед цирком.
Відкриття оновленого приміщення стало яскравим святом для творчого колективу і його шанувальників: понад двогодинна вистава подарувала маленьким глядачам неперевершені враження. Малеча за животики трималася, спостерігаючи за вправністю вайлуватої перукарки слонихи «пані Ізабель», затамувавши подих, спостерігали за граціозністю повітряних акробатів, потішались із слухняності «братів менших» — дресированих собак, мавп, пеліканів, лам і верблюдів, побачити яких у Львові можна лише у цирку — у місті, як відомо, немає зоопарку, а заїжджі теж бувають нечасто, реготали над дотепами клоуна. Цирк – це завжди яскраве свято. Надто ж коли в ньому все сяє свіжістю барв, тішить затишком і теплою святковою атмосферою, наповненою веселою і гарною музикою.