У Центральній Норвегії археологи виявили незвичайне поховання самотньої жінки VII-VIII століття. У могильнику знайшли особливі поховальні дари – прикраси, брошку, намисто і вишивку бісером.
Як повідомляє Norwegian Sci Tech News, прямокутна споруда, знайдене археологами в місцевості Гестнесі, це залишки дерев'яної похоронної камери, розміром 1,7 на 1 метр. У похованні археологи знайшли скелет жінки, похованої в 850 - 950 роках нашої ери.
За словами керівника експедиції Раймонда Соваджа, такий тип могил широко поширений у Швеції, Данії, Німеччини та південно-східних областях Норвегії. Здивування у археологів викликали похоронні дари, характерні для інших регіонів.
Жінку поховали з трилопетевою брошкою на шиї. Брошка, знайдена в Гестнесі, досить рідкісна в Норвегії. Однак вона типова для жителів стародавньої Данії. Можливо, що знайдений артефакт привезли в Хедебю з території сучасної Німеччини, – каже Соваж.
Цей тип брошки з двома оболонками, яка тримала сукню, був поширений у всіх скандинавських країнах у цей період, і тому є більш звичайною знахідкою.
«В археології загальноприйнято думати, що артефакти в могилах говорять нам щось про статус та особу людини, яку поховали. Цей артефактний матеріал вказує на те, що жінку походили з південно-східної частини Скандинавії і що її поховали згідно з її власною культурною традицією», – говорить Совадж.
Ми можемо лише припускати, як вона опинилася тут, але Совадж каже, що, можливо, жінка приїхала до Гестнеса через домовлений шлюб.
«Подорож на великі відстані та побудова мереж на великих територіях є типовим для епохи вікінгів. Союзи та дружба були основним соціальним клеєм у суспільстві епохи вікінгів. Шлюб був способом об’єднати дві сім’ї у цій системі», – говорить вчений.
Крім того, було виявлено 339 мініатюрних зелених і фіолетових намистин, які могли застосовуватися на зразок вишивки бісером. Вчені мають намір провести додаткові дослідження, щоб дізнатися про культурні взаємини вікінгів.
Як уже повідомляв "Урядовий кур'єр, на Храмовій горі в Єрусалимі знайшли золоту прикрасу, якій 3000 років. Золоту намистину часів вавилонського царя Навуходоносора Першого знайшов дев'ятирічний хлопчик під час просіювання ґрунту.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»