Отримавши платіжки за комірне після початку опалювального сезону, мільйони українців пережили шок. Навіть у тих будинках, де є лічильники, при середній температурі за вікном + 10 градусів і ледве теплих батареях до сплати було нарахували від 600 гривень і вище. Монополіст-постачальник (у столиці це «Київенерго») не додав жару й тоді, коли температура опустилася нижче 20 градусів. Додзвонитися у компанію неможливо, як і знайти управу на недобросовісного постачальника послуг.
За таких умов, кожен рятується як може. Вибір невеликий - палити дорогі електроенергію чи газ, ще більше сплачуючи комірного? Легше тому, хто може позбутися централізованого постачання. У багатоповерхівках це практично неможливо, а ось у адмінбудівлях, а тим паче у приватних будинках - запросто. Тут масово почали встановлювати котли на альтернативному паливі. Причому держава надає для цього пільговий кредит.
Особливою популярністю користується такий вид альтернативного палива, як пелети - гранули у формі циліндрів певної товщини, які виготовляють зі стружки, тирси, низько товарної деревини чи обрізків, а також із торфу чи відходів сільського господарства (соломи, лушпиння соняшника, відходів круп'яного виробництва) і навіть гранулювання курячого посліду.
Гранули отримують шляхом механічного пресування без використання хімічних закріплювачів та в'яжучих матеріалів. Нині виробництво пелет стандартизоване: вони чудово підходять для спалювання в автоматичних пелетних котлах, у які навіть не потрібно щоденно завантажувати паливо. Процедура не обтяжлива і її можна робити раз на тиждень.
Однак найважливіше тут - економічна ефективність пелетного палива. Порівняно з газом його використання майже у два рази здешевлює обігрів.
Це вигідно не лише підприємцям, а й власникам приватних будинків. Фахівці стверджують: навіть попри те, що для населення діє кількарівнева система сплати за газ (залежно від обсягів річного споживання), опалювання пелетами обійдеться на 15% дешевше.
Та й сам пелетний котел значно дешевший за газовий. Його не треба врізати у систему, сплачуючи чималі гроші. Не потрібні й жодні дозволи на встановлення, які забирають чимало часу, нервів, а часто й коштів на хабарі.
До того ж усувається загроза безперебійних постачань палива: річний запас пелет можна зберігати у власному підвалі чи сараї. Жодної небезпеки такий склад не несе, адже виготовляють пелетне паливо без застосування хімічних речовин, тож самозагоряння йому не загрожує. А ще - немає шкідливих викидів в атмосферу та гори відходів, яких нікуди подіти.
Не перейматиметься власник твердопаливного котла й цінами на вугілля, газ та нафту, які залежать не лише від кон’юнктури на ці традиційні енергоносії, а й від політичних вподобань основних постачальників, терористичних актів чи природних катастроф.
До слова, це стосується й інших альтернативних видів палива: біогазу, енергії сонця та вітру. Уперше потрапивши до Західної Європи ще за радянських часів, була здивована великою кількістю вітряків, які у значних масштабах генерують чисту, дешеву і головне - безпечну (на відміну від атомної) енергію. Від деферамбів «клятим капіталістам» стримав спогад про неньку-Україну. А точніше про музей архітектури та побуту просто неба на околиці Києва, де обов’язковим атрибутом кожного села був вітряк чи водяний млин…
Лариса МУДРИК
для «Урядового кур’єра»