Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
Місто Слов’янськ на Донеччині здавна було відоме своїми курортом та керамікою. А з квітня 2014 року воно отримало лихий статус населеного пункту, де розпочалася гаряча фаза гібридної війни. Після визволення міста у липні того ж 2014-го від проросійських незаконних збройних формувань, яких очолював громадянин РФ і співробітник ФСБ Ігор Гіркін (Стрєлков), досі триває відбудова зруйнованих будинків та інших об’єктів інфраструктури. І, на жаль, як показує сьогодення, безнадійним «довгобудом» залишається ситуація щодо змін у свідомості частини місцевих жителів, які досі симпатизують «руському міру» та тим, хто приніс війну до міста, області, України.
Дуже шкода, що після визволення Слов’янська від проросійських НЗФ, окрему його територію не взялися перетворювати на музей під відкритим небом. Його локації могли б мати наступні назви: «Перший постріл», «Перша зрада», «Перша кров», «Перший підвал-катівня», «Перша смерть» тощо. Не виключено, у майбутньому колись так і буде. А поки тут на центральній площі вирішили презентувати документальну книгу «Слов’янськ. Початок війни». Її автор Артем Шевченко, будучи військовим журналістом, писав про події весни та літа 2014 року у Слов’янську, а потім взявся збирати матеріали для книги. Завдяки його зусиллям до видання увійшли насамперед розповіді очевидців та учасників тих подій, фото, документи. А однією з особливостей книги є те, що кожен її розділ розпочинається символічною назвою зі словом «перший», оскільки тієї драматичної весни для нас все це дійсно було вперше.
Актуальність і важливість книжки «Слов’янськ. Початок війни» важко переоцінити. Хоча б тому, що війна досі триває. А політичні симпатії немалої кількості жителів міста та всього прифронтового Донбасу перед місцевими виборами засвідчують, що минулі трагічні події під лаконічними назвами «перша зрада» чи «перша смерть», на жаль, нічому так і не навчили.