Тварина, схожа на ящірку, яка жила 289 мільйонів років тому, страждала на хворобу кісток, схожою на хворобу Педжета. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі PLOS ONE. Це найдавніший виявлений наразі випадок такого захворювання.
Знайдені рештки тварини належали до вимерлої групи ящіркових істот, яких називали варанопідами, родичами найдавніших предків ссавців чи рептилій. Автори дослідження виявили хворобу в ізольованій парі хвостових хребців. Ящірку знайшли в ранньопермійській печері в Річардс Шпурі, штат Оклахома. Мікро-КТ-сканування дозволило вивчити як зовнішню, так і внутрішню структуру елементів, виявивши, що в деяких місцях кістка була тоншою через аномально високий рівень реабсорбції, натомість в інших ділянках надмірний ріст кісток призводив до аномального потовщення кісток і остаточного зрощення двох хребців.
На думку дослідників, цей стан найбільш схожий на хворобу Педжета, порушення кісткового обміну, що відзначається розривом зв’язку між клітинами, що будують кістки, та клітинами, що руйнують кістки. Нині Хвороба Педжета часто спостерігається в стегнах і хребцях людини і була діагностована у інших живих ссавців і плазунів, а також у одного викопного динозавра раннього юрського періоду. Хвороба пов'язана як з генетичними, так і з вірусними факторами, хоча її точна причина залишається суперечливою.
Вивчивши лише два хребці, неможливо достовірно сказати, наскільки поширене захворювання було в організмі цієї ящірки. Якщо були вражені лише хребці хвоста, тварина, можливо, зазнала лише незначного болю та скутості. Це відкриття знаменує найдавнішу відому появу хвороби Педжета і свідчить про те, що сприйнятливість до таких розладів була присутня у ранніх рептилій.
Вчені додають: «Палеопатологія – це дослідження стародавніх захворювань. Тут ми відсканували кілька зрощених кісток хвоста у ящірки, яка жила 289 мільйонів років тому. Те, що ми виявили, було свідченням подібної кісткової хвороби, яку ми знаємо як хворобу Педжета. Ця загадкова хвороба все ще недостатньо вивчена у людей, проте виявлення чогось подібного у древньої тварини, ймовірно, пов'язує це з чимось глибоким у нашій біології кісток. Це дослідження є чудовим прикладом того, як у палеонтологів добре збереглися викопні рештки і ми можемо сказати набагато більше, ніж просто про те, які тварини мешкали на молодій Землі, ми можемо вивчити їх біологію, фізіологію та навіть які хвороби вони перенесли.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»