У селі без техніки і ні туди, і ні сюди. Треба зорати город, посіяти чи зібрати врожай і доправити до хати, – незамінний помічник у таких справах невеличкий тракторець. От тільки ціни на пальне надто високі – не кожному по кишені.
Микола Оксенюк вирішив відмовитись від дорогого бензину. Надумав і зробив. Тепер завантажує до бака дерев’яні бруски, повідомляє «Експрес».
«Ось так, дивіться, – умілець неквапливо відкриває горловину бідона, привареного зверху до металевої діжки, насипає туди своє пальне. Опісля у спеціальний отвір газогенератора вставляє папірець, підпалює. – Все, дрова починають тліти. Тобто при високій температурі майже 1200 градусів відбувається процес розщеплення сировини, з якої виділяються газоподібні сполуки. От і весь секрет. Чому не заводжу трактор одразу? Треба почекати поки газогенераторний газ очиститься від бруду та охолоне. Для цього змонтував радіатор та три фільтри: один – для грубого очищення, два – для тонкого».
Одне завантаження дров еквівалентне 10 літрам пального. Тобто щоразу винахідник заощаджує майже 220 гривень. Розповідь інтригує, але хочеться побачити сорокап’ятисильний трактрорець у роботі. А раптом він не зрушить з місця?
«Зрушить, – заспокоює майстер. – Я вже випробував його не тільки в майстерні, а й у полі – виорав картоплю на тридцяти сотих гектара. Вгадайте, скільки витратив дерев’яних брусків? Лише два мішки. У нас дома такого добра хоч відбавляй – дармове. А за бензин довелося б платити. До речі, двигун на моєму тракторці від «Москвича 407». Він працює, як годинниковий механізм – навіть на газі з дров».
Здається, процес очищення та охолодження в системі газогенератора досягнув потрібних параметрів. Та Микола не поспішає запускати двигуна. Натомість запалює газ, який виходить з горілки. Горить! Ще мить і трактор, який хвилину тому нагадував пам’ятник старовини, вже мчить до поля і впевнено тягне за собою причепа.
Микола Оксенюк усміхається і махає рукою. Він неабияк задоволений. І не тільки тому, що в черговий раз зумів здивувати своїм винаходом.
«Якщо дрова в газогенераторі закінчаться – згадую його слова, – не біда: досипаю у бідон ще і їду далі».
Мати такого сталевого помічника в нинішніх умовах дуже вигідно. Дехто іронізує, мовляв, це не прогрес, а регрес. Тобто натякає на те, що газогенераторні двигуни використовували ще в сорокових роках ХХ століття.
«Ну і що? – стенає плечима умілець. – Усе нове, це добре забуте старе. Наразі газогенератори знову в моді. Селяни шукають альтернативу дорогому пальному. Не хочуть фінансувати нафтомагнатів. А дехто – не може. То чому ж не скористатися давньою технологією? Я нічого не копіював. Зробив по-своєму. Тепер ось тішуся та охоче консультую земляків. А чому б і ні? Нехай і собі роблять трактори на дровах – треба ж якось виживати». Газогенераторний трактор досить прудкий і потужний. Щоправда, Микола хоче дещо вдосконалити його. Ні, не тепер, а пізньої осені, коли впорається із сільгоспроботами. Свої плани сільський майстер наразі не оприлюднює.
«Спершу зроблю, а тоді розкажу і покажу», – підсумовує по-діловому.