ВИСТАВКА. В Одесі можна подивитися картини непересічного живописця Леоніда Пастернака — батька славнозвісного письменника Бориса Пастернака.
Одесити ніколи не забували своїх іменитих земляків. Тож саме тут, в одному із залів Одеського художнього музею, відкрили скромну виставку на честь 150-річчя Леоніда Пастернака. Скромну — бо більшість своїх картин художник створив вже потому, як полишив Одесу і переїхав до Москви, а згодом, 1921 року, емігрував до Європи. Тому його твори краще знають за кордоном, ніж на батьківщині. Не сприяв популярності художника на батьківщині і конфлікт його уславленого сина, котрий ніколи не полишав Радянський Союз, з ідеологічною верхівкою СРСР. Цькування посилилося після того, як 1958 року Борис Пастернак отримав Нобелівську премію з літератури.
«Збиралися зробити велику виставку у Москві, присвячену 100-річчю Леоніда Пастернака, — згадує заввідділом музею Лариса Колісниченко. — Звісна річ, з певних причин у столиці така виставка пройти не могла. І сім’я покладала надію на те, що тут, в провінції — а ініціатором виступив саме наш художній музей — це вдасться. І яким же було розчарування, коли після всього величезного листування з’ясувалося, що виставка все ж не відбудеться». Згодом, крига скресла, і персональні виставки Леоніда Пастернака у Москві почали проводити ще з кінця 60-х. В експозиції Одеського художнього музею постійно перебувають дві картини, одна з яких є варіантом твору, представленого в Третьяковській галереї.
Батькове рідне місто було не чужим і для старшого сина. Серед експонатів виставки — автограф поетового листа до одеської знайомої. «Борис Пастернак приїздив сюди неодноразово ще замолоду, він закохувався в Одесі, — каже віце-президент Всесвітнього клубу одеситів Євген Голубовський. — Написав дві поеми про лейтенанта Шмідта. Одеса завжди була у нього у підкірці. І коли місто звільнили 10 квітня 1944 року, він негайно, на одному подиху написав великий вірш «Одеса». Саме тут коріння його таланту, котрий він успадкував і від батька-художника, і від матері — відомої одеської піаністки Розалії Кауфман.
Доля розпорядилася так, що син став набагато відомішим від батька, але Пастернак-художник теж має право на визнання. Практично кожен міг бачити його чудові ілюстрації до романів Льва Толстого, з котрим художник мав дружні стосунки. «Художник надзвичайної обдарованості, він працював у різних техніках, звертався до різних тем», — наголошує Лариса Колісниченко. Напевне, саме так міркували і жителі Тель-Авіву, коли назвали на честь Леоніда Пастернака одну із міських вулиць.