У кліматичному світі відбулася найважливіша подія, яку з нетерпінням чекали багато фахівців. Міжнародна група вчених оголосила про завершення масштабного проєкту CENOGRID. В авторитетному журналі Science представлено еталонну криву клімату за останні 66 мільйонів років – з початку кайнозою і до наших днів. Вперше вчені побудовали дуже докладний графік зміни середніх температур на планеті. На думку фахівців, він повинен внести ясність у суперечки про причини нинішнього глобального потепління. У всякому разі, зробити позиції сторін більш аргументованими.
Головним інструментом, який допоміг вченим розібратися у примхах клімату Землі протягом десятків мільйонів років, стали дрібні одноклітинні організми – форамініфери. А точніше, їх раковини, в яких вчені вивчали, як змінюється співвідношення ізотопів кисню і вуглецю. І ці одноклітинні організми розкрили всю картину клімату. Вони «розповіли» про стрибки і спади глобальної температури, про вміст в атмосфері вуглекислого газу, склад морської води, що вказувало на поширеність льодовиків у той чи інший геологічний період історії Землі. Але цього виявилося замало. Дані, отримані з дна океану, вчені зіставили з астрологічними циклами, зокрема, з варіаціями орбіти Землі.
Які основні результати проєкту? За 66 мільйонів років (епоха кайнозоя) глобальний клімат різко змінювався кілька разів. На початку епохи він був порівняно теплим, на рубежі палеоцену і еоцену (55 млн років) став дуже спекотним, в кінці еоцену (34 млн) – знову теплим, в олігоцені і міоцені (23 млн) – холодним, нарешті, в пліоцені і плейстоцені (2,4 млн – 11,7 тисячі років) – льодовиковим. Зараз ми живемо у помірно теплій фазі цього льодовикового періоду (голоцену).
Пік спеки на Землі спостерігався 55,6-55,5 мільйона років тому. Правда, це пекло тривало недовго – всього 150-200 тисяч років. Тоді температура була на 14-16 градусів Цельсія вищою за сучасну. Причиною цієї аномалії став залп вулканів у районах Північної Атлантики і викид в атмосферу величезної кількості вуглецю. Тоді його вміст у атмосфері був у 5-8 разів більшим, ніж сьогодні. За оцінками авторів дослідження, за якісь 4-5 тисяч років океан поглинув з атмосфери 14,9 квадрильйона метричних тонн вуглецю, що на 60-70% більше, ніж містилося в ньому до цього. Це різко підвищило кислотність води і викликало глобальну екологічну катастрофу – вимирання багатьох видів тварин.
На еталонній кривій, що охопила десятки мільйонів років, знайшлося місце і сучасному глобальному потеплінню, хоча триває воно, за історичними мірками, всього мить. Але ця мить незвичайна, у всякому разі нічого подібного раніше не спостерігалося. Нинішнє потепління, на думку вчених, хоча також викликане збільшенням вмісту в атмосфері Землі парникових газів, але причина інша – діяльність людини. Ефект нашого впливу на клімат можна порівняти з найпотужнішими природними процесами. Але головне, що все відбувається набагато швидше. Вміст вуглекислого газу в атмосфері зріс з 280 ppm в 1700-х роках до 415 ppm сьогодні і продовжує швидко расти. Автори відзначають, що рівень вуглекислоти був би набагато вищим, якби океани не поглинали більшу частину цього газу. Але запас міцності океанів не безмежний, і де-не-де закислення вже досягло критичних позначок.
За прогнозами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), якщо нічого не змінювати, то концентрація парникових газів буде наростати і до 2100 року середня глобальна температура виросте на 2,6-4,8 градуса в порівнянні з періодом 1961-1990 років. Це стане катастрофою для багатьох регіонів Землі, викличе природні катаклізми – посуху, затоплення мегаполісів, розташованих на узбережжі морів, танення вічної мерзлоти та інші катаклізми. Щоб цього не допустити, вписатися в більш сприятливі сценарії (температура має зрости не більше як на 1,5-2 градуси), людству доведеться докласти чимало зусиль. Причому робити це треба було ще вчора, так як потепління наступає стрімко, кажуть вчені.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»