Вчені провели комп'ютерне сканування трьох незвичайних мумій, знайдених ще в 1615 році в Саккарі, неподалік від Мемфіса. Їх унікальність полягає в тому, що замість саркофагів тіла поклали на дерев'яні дошки і обгорнули в тканину і красивий саван, на якому фарбами написали похоронні портрети померлих. «Похоронні портрети» зображені на всю довжину тіла мумій, а також прикрашені ліпниною з гіпсу і позолотою. Ці мумії є першими зі знайдених в Саккарі фаюмських портретів, створення яких було характерно для Римського Єгипту I-III століть.
Вперше ці похоронні портрети були описані в 1615 році італійським дослідником П'єтро Делла Валле під час його перебування в Єгипті. У 1626 році він привіз дві мумії, чоловічу і жіночу, до Риму. Це були перші портретні мумії, ввезені в Європу. Колекцію П'єтро Делла Валле продали після його смерті. У 1728 році пара цих мумій була придбана для колекції Фрідріха Августа I, курфюрста Саксонії, короля Польщі Августа II. Змінивши кількох власників ці мумії потрапили в Дрезденську державну колекцію творів мистецтва в Німеччині, де в кінці 1980-х були піддані рентгенографії. Сучасна комп'ютерна томографія в цей раз розповіла вченим набагато більше про те, що приховувалося під кількома шарами савана впродовж 405 років.
Мумії належали чоловікові, жінці і дівчинці-підлітку. Мумія молодої жінки зберігається в Каїрі. Провівши КТ всіх трьох мумій з похоронними портретами, вчені змогли з'ясувати чимало цікавих деталей. Так, як мінімум одна з трьох мумій була похована з недоторканими внутрішніми органами (і навіть з мозком), жіночі мумії були багато прикрашені намистами, а в саван покійним поклали артефакти, які могли стати в нагоді їм у загробному житті, включаючи монети, які, можливо, призначалися для оплати Харону, перевізнику душ через річку Стікс.
«Приємно бачити ці намиста, але це не є для нас несподіванкою», – сказала Стефані Зеш, антрополог і єгиптолог. – Через ці дуже дорогоціні покривала, в які загорнуті тіла мумій, ми були впевнені, що ці люди належать до високого соціально-економічного класу, що означає, що вони могли легко дозволити собі такі коштовності».
Мумії відносять до пізньоримського періоду III-IV століття н.е. Комп'ютерна томографія показала, що чоловік помер у віці від 25 до 30 років. Він мав ріст близько 164 сантиметрів, у нього ще не виросли зуби мудрості, він мав карієс зубів. Вчені вважають, що труп чоловіка не ретельно муміфікували. Немає жодних доказів видалення органів, не виявлено рідин для бальзамування. Мозок не був вилучений ні з мумії жінки, ні з молодої дівчини. Дослідники вважають, що мумії збереглися завдяки використанню натрону як осушувача. Тіла покійників завернули в покривала і намалювали на савані їх портрети.
За словами Зеш, два металевих об'єкти, виявлені під час комп'ютерної томографії у чоловічий мумії, швидше за все, є печатками з майстерні муміфікації, в якій працювали над його рештками.
Жінка, яка померла у віці від 30 до 40 років, була на зріст 151 сантиметр. У неї був запущений артрит у лівому коліні. Мозок жінки теж не зберігся, але мозок дівчини-підлітка зберігся – він зменшився, але головний мозок і стовбур мозку все ще можна було ідентифікувати – і інші внутрішні органи теж збереглися.
«Ми абсолютно впевнені, що у цих мумій не було ніякого видалення мозку або внутрішніх органів», – каже Зеш. «Дуже ймовірно, що ці мумії були збережені тільки через свого роду зневоднення з використанням суміші натрона, бо тут не збереглось рідин для бальзамування».
Натрон – це природна сіль, що складається з карбонату натрію і бікарбонату натрію зі слідами хлориду натрію і сульфату натрію. Її спеціально використовували для того, щоб висушити тіло мумії і зберегти його як можна довше.
Юна дівчина, згідно комп'ютерної томографії, померла у віці від 17 до 19 років і мала ріст 156 сантиметрів. За словами дослідників, у неї була доброякісна пухлина в хребті, відома як гемангіома хребця, яка частіше зустрічається у людей старших 40 років.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»