Вчені з Цюріха в результаті досліджень прийшли до висновку, що об'єктом ураження новим вірусом COVID-19 є не тільки легені. Вони знайшли докази того, що інфекція нищить ендотелій, який захищає судини, і тому вірус небезпечний для всіх органів.
Ендотелій — це особливі клітини, що встеляють внутрішню поверхню кровоносних, лімфатичних судин і серцевих порожнин. Для нормального функціонування різних систем організму, в тому числі і нервової, важливе повноцінне отримання ними за допомогою кровообігу поживних речовин. Тому так важливо, щоб були не ураженими усі судини — від великих і до найдрібніших, а саме, їх внутрішня поверхня — ендотелій.
В ендотелію виробляється велика кількість біологічно активних речовин, необхідних для процесу згортання крові, збереження судинного тонусу, стабілізації артеріального тиску, метаболізму мозку, фільтраційної функції нирок. Від стану ендотелію залежить скорочувальна здатність міокарда.
Новий коронавірус вражає цю важливу частину судин, викликаючи у носія поліорганну недостатність, повідомляють учені в своїй роботі, опублікованій в журналі Lancet. Вони наводять дані свого дослідження на прикладі вивчення жертв захворювання. Так, під час гістологічного дослідження органів 71-річного чоловіка з ішемічною хворобою серця і артеріальною гіпертензією вчені виявили скупчення запальних клітин, асоційованих з ендотелієм, в серці, тонкому кишківнику і легенях. У 58-річної жінки з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією та ожирінням виявлено лімфоцитарний ендотелій у легенях, серці, нирках і печінці, а також некроз клітин печінки.
Розтин показав, що ендотеліальні клітини судин були заповнені вірусом, який порушував їх роботу.
Ендотеліальна дисфункція є головним детермінантом мікросудинної дисфункції, що привоздить до ішемії органу, запалення і набряку тканин.
SARS-CoV-2 заражає господаря за допомогою рецептора ACE2, який експресується в декількох органах, зокрема в легенях, серці, нирках і кишківнику. Через судини вірус може швидко заразити кілька органів, що веде до широкого поширення ендотеліальної дисфункції.
Нова гіпотеза дає обгрунтування терапії для стабілізації ендотелію при боротьбі з вірусною реплікацією. Ця стратегія може бути особливо актуальна для вразливих пацієнтів з уже існуючою ендотеліальною дисфункцією, яка пов'язана з гіпертонією, діабетом, ожирінням і серцево-судинними захворюваннями.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»