У вимиранні тварин і рослин немає нічого незвичайного: зникнення одних видів і поява інших – нормальний еволюційний процес. Види зникають через кліматичні змін, через зміни в ландшафті, через конкуренцію з боку інших живих істот, тощо.
Однак не можна не визнати, що з появою людини тваринам і рослинам вимирати стало набагато простіше, тому що люди своєю діяльністю або посилюють ефект від негативних екологічних факторів, або самі стають цим самим негативним фактором. Але навіть якщо ми говоримо про діяльність людини як про головний факторі вимирання тих чи інших видів, конкретні причини тут можуть бути різні. Тобто, наприклад, на півдні вплив людини може бути одним, а на півночі – іншим, просто тому, що на півночі і на півдні екосистеми самі по собі відрізняються.
Співробітники Університету Маккуорі та Стелленбоського університету та інших наукових центрів оцінили вимирання рослин у різних кліматичних зонах протягом останніх трьохсот років. Дослідники порівнювали території з високим і з низьким біорізноманіттям. З’ясувалося, що зараз рослини зникають в 350 разів швидше, ніж будь-коли, хоча останнім часом темпи вимирання всюди знизилися. У статті в Current Biology йдеться про те, що найбільш уразливими виявилися багаторічні трави середніх широт, на зразок кульбаби, жовтцю та інших. В цілому головними причинами вимирання виявилися урбанізація і сільське господарство. Однак тут були відмінності в залежності від того, де саме росте рослина.
На територіях з високим біорізноманіттям (наприклад, там, де панує середземноморський тип клімату) особливу небезпеку становлять інвазивні види, тобто види-чужаки, які прийшли в екосистему ззовні і стали витісняти місцеві види. Зазвичай інвазивні види подорожують світом за допомогою людей. А там, де біорізноманіття убоге, частою причиною вимирання стає порушення гідрологічного режиму: наприклад, якщо на річці поставили греблю або якимось іншим чином подіяли на місцеві водойми. Відповідно, природоохоронні заходи повинні враховувати, якщо можна так сказати, «специфіку вимирання» на конкретній території – якщо ми хочемо, щоб ці заходи дійсно дали якийсь результат.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»