"Вчені розгадали, як працює давньогрецький «комп'ютер»"

Британським вченим вдалося розшифрувати принцип роботи зубчастої передачі Антикітерського механізму – знаменитого давньогрецького пристрою, який використовувався для передбачення астрономічних подій. Результати дослідження дослідники опублікували в журналі Scientific Reports.

Антикітерський механізм, який вважається першим у світі аналоговим комп'ютером, – найскладніший інженерний винахід, що зберігся від Стародавнього світу. Його вік перевищує дві тисячі років. Механізм знайшли в 1900 році на місці аварії древнього корабля біля невеликого острова Антикітери, на честь якого «комп’ютер» і отримав назву. З тих пір він викликає серед вчених як захоплення, так і запеклі суперечки.

Механізм пристрою – складну комбінацію з 30 бронзових шестерень. Він дозволяв передбачати положення Сонця і планет, фази Місяця, місячні і сонячні затемнення і навіть дати Олімпійських ігор.

Хоча за останні 100 років вчені домоглися прогресу у вивченні роботи Антикітерського механізму і кілька разів спробували його реконструювати, але повного розуміння принципу, як працює система зубчастої передачі на передній панелі, досі не було.

Дослідники з Університетського коледжу Лондона не тільки вирішили цю загадку, а й створили діючу модель диво-механізму.

«Наша модель перша, яка відповідає усім фізичним свідченням і описам, вигравіруваними на самому механізмі», – цитує слова професора інженерної механіки Тоні Фріт (Tony Freeth) пресслужба Університетського коледжу Лондона.

Сам механізм зберігся приблизно на третину: вціліло 82 фрагменти. За найбільшим з них, відомим як фрагмент A, автори склали уявлення про особливості підшипників, стовпців і блоків. Інший, відомий як фрагмент D, представлений диском, шестернею із 63 зубцями і пластиною.

Ключем до розгадки стали написи, вигравірувані на внутрішніх поверхнях механізму. Їх вдалося прочитати лише в 2005 році за допомогою методу тривимірного рентгенівського зображення.

Ці написи моделюють космос у тому вигляді, як його уявляли собі стародавні греки: з планетами, що рухаються по кільцевих орбітах, і числами, що вказують на тривалість космічних циклів. Увагу дослідників привернули два числа – 462 і 442 року, які точно збігаються з циклами Венери і Сатурна.

При спостереженні із Землі планети періодично змінюють положення щодо зірок, але, щоб обчислити ці цикли, астрономам потрібно або стежити за положенням планет протягом тисячоліть, або отримати їх розрахунковим шляхом.

«Класична астрономія зародилася у Вавилоні, але ніщо не вказує на те, звідти древні греки отримали високоточний 462-річний цикл для Венери і 442-річний цикл для Сатурна», – каже ще один учасник дослідження, Аріс Даканаліс (Aris Dacanalis).

Дослідники застосували давньогрецький математичний метод, описаний філософом Парменідом, і не тільки отримали цикли Венери, Сатурна і всіх інших планет, але і зрозуміли принцип, за яким працював Антикітерський механізм. Вирішальним моментом стало зіставлення 462-річного планетарного періоду Венери з 63-зубчастим колесом.

Після цього вчені створили інноваційний механізм з мінімумом шестерень, здатний розраховувати точні астрономічні цикли.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»