РИНКИ
Домовленість про квотування українського цукру в разі створення зони вільної торгівлі нашої країни з ЄС експерти вважають першим важливим кроком у цій царині
Чергове наближення України до створення зони вільної торгівлі з ЄС (ЗВТ) сталося наприкінці першої декади грудня. Йдеться про домовленість щодо встановлення квоти між нашою державою та поважним європейським товариством на експорт українського цукру обсягом 20 тис. тонн на рік. Звісно, за умови приєднання Києва до ЗВТ.
Хоч сам цей факт на перший погляд може здатися рядовим (адже такі домовленості були і раніше), проте чимало експертів вважають, що цей крок справді важливий.
Так, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Іван Бісюк констатує, що ці незначні обсяги не розв’язують проблем галузі, але вони важливі з точки зору освоєння нових ринків збуту. Також високопосадовець зазначає, що майже 250 тис. тонн цукру на рік постачає наша країна на зовнішні ринки у вигляді кондитерських виробів, і цю цифру може буде збільшено, якщо до переліку країн долучаться держави єврозони, до 300 тис. тонн кондвиробів.
Високої думки про домовленість щодо встановлення квоти між нашою державою та країнами ЄС на постачання українського цукру також і експерт агарних ринків «Українського клубу аграрного бізнесу» Тарас Висоцький. «Це великий позитив, і річ не у такій маленькій квоті, а в тому, що це початок. Треба враховувати, що, якщо зону вільної торгівлі між нашими країнами буде таки створено, то матимемо неабиякі можливості багаторазового зростання цієї квоти, адже ЄС на сьогодні великий ринок. Європейські країни щороку імпортують значні обсяги не лише цукру, а й інших продовольчих товарів», — зазначив він кореспонденту «УК».
На його думку, головне, що від українського цукру чекають у ЄС, — це його якість. Проте можна вже зараз казати, що найбільші виробники солодкого товару в нашій країні виробляють цукор, який цілком задовольняє всі норми і стандарти європейського співтовариства.
Але такі домовленості між Україною та ЄС поки що лишаються тільки намірами, а не втілюються у практичний документ. Адже угоду про створення зони вільної торгівлі між нашою країною та ЄС у кращому разі буде підписано лише восени 2013 року, якщо, звісно, ці дії з тих чи тих причин не буде значно прискорено.
Можливо, саме тому, коли кореспондент «УК» намагався взяти коментар із приводу нещодавньої «цукрової» події в аналітика консалтингового центру «ААА» Марії Колісник, то вона однозначно відмовила в ньому, пославшись на те, що оцінювати тут практично нічого.
Слід додати, що на попередніх перемовинах України та ЄС щодо майбутнього квотування експорту нашого цукру, які відбулися ще у вересні 2011 року, йшлося не про 20 тис. тонн солодкого товару, а про 30 тис. тонн, який за умови приєднання до зони вільної торгівлі буде завезено до єврозони. Також тоді йшлося про можливий експорт 27 тис. тонн патоки та цукрового сиропу. Зараз же, як бачимо, про ці товари зовсім не йшлося.
Але хоч би там як, Україна таки просуватиметься до такої жаданої зони вільної торгівлі з ЄС. Адже цей ринок і справді великий (у країнах європейської співдружності живе майже 500 млн людей). До речі, слід нагадати, що у державах Митного союзу (в Росії, Казахстані та Білорусі) живе лише приблизно 170 млн осіб. Порівняння в цьому показникові, як кажуть, не на користь останнього.