Літо — пора великого молока. Цьому сприяє природа, яка щедро дарує різнотрав’я. Так було. Зараз усе по-іншому. Причина не в природі. Як і раніше, трави буяють. Однак побачити тварин на луках — ой яких зусиль слід докласти. Зникають корови, як колись мамонти.
І це багато років тому передбачали далекоглядні депутати. В інтерв’ю один із них хвалився, що шкірою відчуває кризові наслідки реформ. А тому щоб його діти мали змогу бачити живу корову, поросяток і овець, завів удома зоопарк. Такий собі Ноїв ковчег. Але зважте на одну особливість. Слуга народу дбав насамперед про себе, а не про державу.
Не один такий. А тому реформатори, які з трибун кричать про любов до країни, довели її до того, що корів нині маємо менше, ніж після Другої світової війни. Тоді їх ворог відбирав. Нині ж «друзі народу» створили такі умови, що корова стала зайвою на українській землі. З кожним місяцем їх стає дедалі менше. Статистика не встигає фіксувати падіння поголів’я.
Зате його стимулюють і добре відстежують політики, які мають дбати про зміцнення могутності держави, бо тваринництво — шлях до цього.
По приклади далеко ходити не треба. Скасовано або загальмовано всі державні програми стимулювання нарощування кількості корів. Чому? Сильні світу цього навчились доїти не корів, а пальми й інші замінники, якими можна фальсифікувати молочну продукцію. Тому Верховна Рада так і не ухвалила закону про підвищення частки молока в молочній продукції. Ось і виходить, що молока маємо мізер, а продукції виробляють із нього неміряно. Контролюючі органи мовчать. Споживачів годують ерзац-продуктами. А ми дивуємося, чому діти кволі, часто хворіють. Звідки ж братися здоров’ю, коли їх годують хтозна-чим?
Звернімо увагу й на те, що фальсифікаторам дуже вигідно виробників молока тримати в чорному тілі. Як це зробити? Просто. Молоко потрібне лише для забарвлення. Отже, мало. Тож попиту й на той мізер, що виробляється, немає. Тому заготівник диктує ціну. Цього року вона досягла рекордного рівня: 2—2,5 гривні за літр. Порівняйте: півлітрова пляшка води в магазині — 5 гривень! Завдяки такій політиці закупівельна ціна молока в Україні найнижча у світі. Виходить, не в усьому пасемо задніх. Де йдеться про нищення виробництва і власного здоров’я, там ми перші! Але не забувайте, що передбачливих політиків це не стосується — у них персональні ферми з персональними коровами.
Знають, що роблять. Бо в магазинах продукція не лише низькоякісна, а й надто дорога. Знову запитання: чому? Реалізатори назвуть безліч причин. Зате мовчать ті, хто має контролювати ціни, — представники Антимонопольного комітету. Ось і виходить, що молоко для споживача стало недоступним делікатесом, а для виробників — збитковою справою. Це відчуває вся країна. Для більшості це біда. Для меншості, яка за статусом має дбати про державу, а насправді піклується лише про власний інтерес, усе обертається надприбутками. Ось така у нас реформа аграрного сектору. Сповіщають про неї останні зойки корів, яких тягнуть за мотузок на забій. І це влітку, коли справжній господар про таке навіть думати не сміє. Але в нас реформи, судячи з результату, проводять лисиці, яким дозволили господарювати в курятнику.