Чи не мріяли ви прокинутися не в міській квартирі, а серед могутнього лісу, почути шелест вітру, спів пташок? Якщо так — нам по дорозі. І прямує вона на хутір Буда в Чигиринському районі на Черкащині. Саме сюди з’їхалося півтора десятка людей, кинувши посади і задушливі міста, щоб відчути справжній подих життя.
Кажуть, Холодний Яр в усі часи приваблював людей неймовірною енергетикою. Туристи їдуть до відомого дуба Залізняка. Він і справді вражає. Однак неподалік цієї місцини лежить не дуже відоме широкому загалу екопоселення, де живуть ті, хто вирішив пов’язати буття із природою.
Тут просто і складно водночас. Просто, як просте сільське життя з його щоденними турботами. Складно, бо треба навчитися жити без телевізора, інтернету й телефону, їсти просту їжу, топити дровами, лікуватися напоями з трав. Вони навчилися.
Однак щоб жити, потрібні заробітки. Заробляють хуторяни творчістю. Кожен із них — неординарна особистість. Обмінюються тим, що самі виробляють, продають продукцію на ярмарках.
Приміром, Тетяна та Олексій Юрченки живуть у хаті-мазанці вже понад 10 років. Вона з Одеси, він черкащанин. Хату зводили самі. Їжу готують із продуктів із власного городу. Сьогодні в меню лляні хлібці з овочами. Колишній директор салону мод Тетяна Шишкіна плете світильники з житньої соломи. Цим і заробляє. Від клієнтів, каже, немає відбою. Приїхала на хутір 15 років тому і не шкодує. Тільки тут відчула смак життя.
— Дуже хотілося жити ближче до природи, — розповідає вона. — Знайшла таку можливість саме тут, у Холодному Яру. Перестала почуватися білкою в колесі життя. Радію кожному ранку, легко засинаю, легко встаю. Хіба це не щастя?
На хуторі не курять, не вживають алкоголю, не лаються. Як вважає історик Сергій Ганницький, саме це історичне місце сприяє єднанню людини й природи, дає їй невичерпну життєву енергію, адже саме тут з давнини жили сильні красиві люди.