У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї демонструють виставку, присвячену Дню Збройних сил України та пам’яті «кіборга» вінничанина Сергія Зулінського (позивний «Зулік»). Експозиція містить особисті речі захисника, документи і світлини.
Він народився 7 квітня 1987 року, закінчив Вінницький гуманітарно-естетичний коледж, а строкову службу проходив в аеромобільних військах. На неоголошену війну на сході держави Сергій пішов добровольцем: сержант-командир відділення 81-ї окремої аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону. Військовий підрозділ, в якому він був, 28 жовтня 2014 року зайняв позиції в донецькому аеропорту. Його оборона — символ нескореності та мужності українських бійців. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери героїчно протистояли агресії російських окупаційних військ і бойовиків, захищаючи українську землю і незалежність держави.
19 січня 2015 року Сергій зателефонував дружині Катерині: «Привіт, кохана, я живий». Це був його останній дзвінок. Коли наступного дня дружина набрала його номер, то у відповідь почула голос з російським акцентом: «Он больше не вернется». Певний період Сергія вважали зниклим безвісти. Наприкінці березня 2015 року рідні впізнали його тіло в одній із лікарень міста Дніпра. З усіма почестями Сергія Зулінського поховали у Вінниці на алеї Слави центрального кладовища. Тисячі вінничан проводжали в останню дорогу воїна-захисника. Сергія Зулінського за особисту мужність і героїзм нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). У Вінниці на будинку, де він мешкав, а також на приміщенні гуманітарно-естетичного коледжу, в якому навчався, встановили меморіальну дошку. Рішенням Вінницької міської ради вулицю Тарногродського перейменували на вулицю Сергія Зулінського.