Початок розколу
З розгортанням конфліктів в арабському світі, терміни шиїзм та сунізм – дві головні гілки Ісламу – стали звичними для багатьох. Проте в чому полягає різниця між ними, здогадується не кожен. Ми вирішили поглянути на історію цих двох сект Ісламу, різницю вірувань та розподіл їхніх послідовників у світі.
Шиїзм має політичне коріння. Саме слово «шiа» означає партія, послідовники. Незабаром після смерті пророка Мухаммеда в 632 році частина його сподвижників виступила за збереження верховної влади в сім’ї Пророка, вважаючи незаконною присягу Абу-Бекру, свекру пророка, що також був його близьким другом.
Вони вчинили розкол, утворивши окрему групу, релігійно-політичне угрупування прихильників передачі верховної влади Алі ібн Абу Талібові, як найближчому родичеві (двоюрідному братові і зятеві) і духовному наступникові пророка. Це угрупування стало ядром руху шиїтів, що розділив потім мусульманську громаду.
Частина шиїтів проповідувала, що Мухаммед призначив Алі своїм духовним наступником, і що сам Алі наділений божественною благодаттю.
В наступні століття між шиїтами та сунітами поглибилися також релігійні розбіжності, окрім політичних.
Нині шиїти становлять близько 10-13% з півторамільярдної мусульманської громади.
Перші шиїти вважали Алі четвертим Халіфом в 656-661 роках. Розкол серед мусульман посилився коли сина Алі Хусейна убили солдати чинного Халіфа в 680-му в Карбаллі (Ірак). Після цього сунітські халіфи захопили та консолідували політичну владу. Шиїти залишилися осторонь.
Згідно з даними Pew Research Center, в більшості країн Близького Сходу щонайменше 40% сунітів не вважають шиїтів справжніми мусульманами. Тим часом серед шиїтських критиків сунізму існують звинувачення у догматизації, що стала підґрунтям для ісламістського екстремізму.
Різниця в релігійній практиці
Шиїти моляться три рази на день, суніти – 5 разів. Обидві гілки опираються на вчення Корану. Друге важливе джерело – Сунна. Це – священне передання Ісламу, викладене у формі розповідей («хадисів») про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя.
Одна з головних різниць в ідеології полягає у тому, що шиїти вважають імамів духовними авторитетами, посередниками між Аллахом і вірянами. Для шиїтів імам не просто заступник Пророка, а його представник на Землі. Тому шиїти здійснюють паломництво («хадж») не лише до Мекки, а й до могил 11 з 12 імамів, які вважаються святими.
Мусульмани-суніти не відчувають такого благоговіння до імама, натомість вбачають його роль як лідера мусульманської громади.
П’ять стовпів Ісламу – декларація віри, молитва, піст, благодійність і паломництво – спільні для шиїтів та сунітів але представлені по різному. Шиїти мають додаткові стовпи, де перебуває частина головних сунітських стовпів.
Інший допоміжний стовп в шиїтському ісламі – джихад, сенс якого і далі обговорюють ісламські вчені. Традиційно джихад складається з двох елементів: внутрішньої боротьби з самим собою, щоб зберегти образ божий, і зовнішньої боротьби проти ворогів ісламу, яка може бути або насильницькою, або ненасильницькою.
Поширення шиїзму
Більшість шиїтського населення живе в Іраку, Сирії, Лівані та Бахрейні, утворюючи так званий «шиїтський півмісяць» за формою.