Ярослав САДОВИЙ
для «Урядового кур’єра»
Американські науковці відстежили еволюційний шлях, який пройшов вірус SARS-CoV-2 в організмі людини з ослабленим імунітетом за п'ять місяців, і встановили, які саме мутації, дозволяють коронавірусу ухилятися від імунного захисту. Результати дослідження опубліковані в журналі Cell.
Переважна більшість людей, які перехворіли на COVID-19, після одужання позбавляються від вірусу SARS-CoV-2, але деякі – наприклад, люди з аутоімунними захворюваннями або які отримують імуносупресивні препарати – можуть стати хронічними носіями інфекції.
Ослаблена імунна система таких людей не в змозі раз і назавжди знищити вірус, але вона продовжує його атакувати, а вірус намагається перебудуватися таким чином, щоб уникнути цієї атаки. В результаті через деякий час в організмі інфікованих людей з ослабленим імунітетом виникають нові мутації, стійкі до впливу антитіл або противірусних препаратів. Вивчення кожного такого конкретного випадку дає біологам цінну інформацію про шляхи еволюції і адаптації вірусу.
Дослідники з Гарвардської медичної школи (HMS) разом з колегами з Національної лабораторії нових інфекційних хвороб Бостонського університету і Медичної школи Бостонського університету детально розібрали випадок еволюції вірусу SARS-CoV-2 у пацієнта з ослабленим імунітетом, зареєстрованого в грудні 2020 року в лікарні Brigham and Women's в Бостоні.
Пацієнт отримував імуносупресивне лікування від аутоімунного розладу, і у нього розвинулася хронічна інфекція. Геномний аналіз вірусу пацієнта показав наявність кластера з восьми мутацій у спайковуму білку, який вірус використовує для проникнення в клітини людини. Саме на цей білок націлені сучасні методи лікування антитілами і вакцини. Конкретно, мутації групувалися в сегменті шипа, відомому як рецептор-зв'язуючий домен (RBD).
Деякі з виявлених змін на той момент ще не були ідентифіковані в домінуючих вірусних варіантах, що циркулюють у популяції, проте вже були присутні в базах даних загальнодоступних вірусних послідовностей. Цікаво, що аналогічні зміни пізніше виявили в нових, особливо агресивних варіантах SARS-CoV-2 з Великобританії і Південної Африки.
Лабораторне дослідження показало, що такий мутований вірус здатний ухилятися як від природних антитіл, що знаходяться в плазмі перехворілого, так і від штучно створених моноклональних антитіл, які зараз використовуються для лікування COVID-19.
«Наші експерименти показали, що структурні зміни в білку вірусного шипа дозволяють вірусу уникнути нейтралізації антитілами», – наводить у пресрелізі Гарвардської медичної школи слова керівника дослідження Джонатана Абрахама, доцента мікробіології Інституту Блаватника HMS і фахівця з інфекційних захворювань в госпіталі Brigham and Women's. – Проблема в тому, що накопичення змін у білку-шипі з плином часу може вплинути на довгострокову ефективність терапії моноклональними антитілами і вакцинами, націлених на білок-шип».
У той же час автори відзначають, що, швидше за все, новий варіант вірусу буде вразливий для вакцин на основі мРНК, які націлені на весь спайковий білок, а не тільки на його частини.
«Те, як спайковий білок відреагував на стійкий імунний тиск у однієї людини протягом п'яти місяців, дає уявлення про те, як вірус буде мутувати, якщо продовжить поширюватися по земній кулі», – додає вчений.
Автори відзначають, що єдиний захід, здатний запобігти розвитку патогена, – якнайшвидша загальна вакцинація. Інакше, нинішні вакцини і методи лікування можуть виявитися неефективними проти мутацій наступної хвилі коронавірусної інфекції.