Нещодавно довелося пролікуватися два тижні у стаціонарі. Не дуже, самі розумієте, приємно, адже тиск у мене піднімався зі 140 до 200. Тож напризначали таблеток і крапельниць. Останнього боявся найбільше, бо маю проблеми з венами, які десь ховаються в найбільш відповідальний момент.
Але ось маніпуляційна медсестра, фактично ще дитина, стала для мене янголом милосердя у відділенні. Вона так уважно, професійно і спокійно виконувала роботу, що всі крапельниці потрапляли туди, куди слід, не завдаючи зайвих проблем і болю.
Мій сусіда по палаті 78-річний офіцер у відставці після кожної такої маніпуляції говорив про медсестричку Ксеню, що вчилася вона в Лубенському медучилищі Полтавської області старанно, сумлінно і правильно. Тому у хворих відділення гіпертонічних хвороб ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України підіймався не тиск, а настрій, коли до палати заходила ця дівчина із крапельницею чи шприцом у руках.
А ще пацієнтам відділення подобалося, що з обличчя Оксани Яременко не сходила усмішка. Дівчина встигала не лише швидко поставити крапельницю хворому, а й сказати кілька приємних слів, підбадьорити, налаштувати на позитив. Для гіпертоніків (а в палатах лежали здебільшого люди похилого віку) така увага медичної сестрички була кращою за ліки. Тому щоразу, коли Оксана забігала в палату, якась бабуся чи дідусь просили її посидіти трохи з ними. Дівчина обіцяла це зробити, але після того, як поставить хворому в сусідній палаті крапельницю.
Нехай же щастить тобі, дитино! І нехай твоя турбота, золоті руки допомагають хворим ставати на ноги!