У багатомірному, глобалізованому світі традиційне національне вбрання — це той сакральний код, який демонструє приналежність до роду та нації. Для українця це — вишиванка, а для японця — кімоно. Днями в Черкаському художньому музеї відкрили виставку «Японський стиль та аксесуари», де представлено японське вбрання ХХ століття з приватних колекцій — майже три десятки кімоно — чарівні фурісоде та куротомесоде, кімоно гейші, сукні для візитів та чайної церемонії, а також ткані та розписані пояси, шпильки для зачіски, віяла.
Для журналістів і працівників музею куратор виставки мистецтвознавиця, японістка Світлана Рибалко з Харківської державної академії культури розповіла про особливості та процес вдягання кімоно — гармонійної складової унікальної далекосхідної традиції.
Кімоно в Японії — національний костюм для чоловіків, жінок і дітей. Викроюють наряд із цілісного шматка тканини. На одне жіноче кімоно, наприклад, йде приблизно 9-12 метрів. Справжнє традиційне кімоно виготовляють вручну.
Сьогодні кімоно — це святкове вбрання для японців, на вулицях іноді можна побачити в національних костюмах жінок літнього віку. Цей одяг — поєднання етикету, краси й любові. Щільно облягаючи і закриваючи всі частини тіла, наряд покликаний виховувати в людині покірність і смиренність. Людина, одягнена в кімоно, не має права демонструвати частини тіла, приховані під костюмом, — це непорушне правило носіння японського національного одягу. Через це всі рухи японців мають бути м’якими й плавними, щоб випадково не ог олити рук або ніг.
У японців тіло навіть у мистецтві ніколи не було об’єктом милування. Вони вважають, що оголені тіла однакові, а людина відрізняється від іншої розумом, культурою, смаком. Кімоно саме і відображає це уявлення про знівельовану тілесність.
— Одяг, зокрема й кімоно, у японській культурі — це насамперед засіб створення гармонії з усіма навколо, — розповідає Світлана Рибалко. — Не можна вдягтися так, щоб принизити подію. Спостерігала, як наша молодь приходить на весілля в джинсах — у японському суспільстві це вважають неповагою. Вбиратися в кімоно за всіма правилами тамтешнього етикету — це чимала витрата енергії. Але на це охоче йдуть, аби створити відповідну до значення події атмосферу. Найбільш вишукані кімоно мають герби від одного до п’яти (два попереду й три позаду) — це для значущих подій, як весілля. Мотивом для візерунка інших кімоно може бути все, що завгодно, що японці люблять і вважають красивим. Скажімо, пишаються жителі Кіото своїм містом — і його краєвиди з’являються на візерунках.