У музеї Ханенків презентували старовинні гравюри портретів видатних політичних діячів Османської імперії. Примітно, що зображені на них люди мали відношення і до українців. Колекція гравюр значна, адже її збирав Богдан Ханенко. Щоправда, своїх описів він не залишив, зазначає завідувачка відділу європейської графіки музею Олена Шостак.
Найстаріший в експозиції портрет адмірала османського флоту та великого візира Джігалазаде Юсуфа Сінана-паші, на честь якого названо туристський квартал Стамбула, венеціанського автора Джакомо Франко (1550—1620). Він італієць за походженням. Його викрали османські пірати та привезли до Стамбула, де навернули в іслам і дали достойну освіту. Згодом, за правління сина султана Сулеймана та Роксолани Селіма ІІ, Джігалазаде вислужився до головного воротаря (начальника султанської охорони), а завдяки одруженню із правнучкою Роксолани та султана Сулеймана Саліхою його кар’єра стрімко пішла вгору. Спершу він став командиром — агою яничарів, а потім ще й пашею. Проте раптова смерть дружини послабила його позиції при дворі, тому він швиденько одружився вдруге… з її молодшою сестрою. Це, як і значні здобутки під час воєн з венеціанцями, дало йому змогу отримати посаду адмірала османського флоту, а потім ще й великого візира.
Помер Джігалазаде Юсуф Сінан-паша 1606 року. До цього його донька народила йому онука Мехмеда від… свого дядька, тобто рідного брата матері Саліхи Абдуррахмана-бея, який був правнуком султана Сулеймана та Роксолани. Згодом він став великим візиром. Але це вже відбулося за правління султана Ібрагіма І, наложницею якого була українка Надія з Поділля, відома під османським ім’ям Хатідже Турхан. Вона й народила йому сина Мехмеда, який після зміщення з трону батька став наступним султаном. Саме за Мехмеда ІV османці підкорили Кам’янець-Подільський та Хотин. Поряд із ним у цих походах була мати Хатідже Турхан.
Султан Мехмед ІV правив Османською імперією 39 років і був позбавлений трону невдовзі після поразки 1683 року в битві під Віднем. Далі Османською імперією правили його зведені брати Сулейман ІІ та Ахмед ІІ. У першого не було дітей, а в другого — лише доньки. Тому на престол зійшли сини Мехмеда ІV Мустафа ІІ та Ахмед ІІІ. Тож як зазначив під час презентації колекції гравюр відомий історик-тюрколог Олександр Галенко, українська кров ще довго грала на османському престолі.
Портрет напівукраїнця Мехмеда ІV невідомого автора також представлений в експозиції музею Ханенків. Проте він радше уявний, адже в одному з європейських музеїв зберігається така сама гравюра, яку приписують іншому правителеві. Поряд із ним розміщений портрет султана Ібрагіма І художника Клерка Ніколаса, який скопіював його зображення з першої англійськомовної книжки про правління османців.
Не менш цікава історія виникнення портрета кримського хана, імовірно, Газі Герея ІІ. На відміну від інших експонатів, він має не лише історичну, а й художню цінність. Адже створений Франсуа Ланглуа з Шартра (1588—1647) за малюнками відомого італійського художника Алессандро Варотарі. За словами Олени Шостак, дослідження цього твору триває. «Важливо не лише підтвердити інформацію про зображення саме Газі Герея ІІ, а й з’ясувати, чому його створив Алессандро Варотарі, який здебільшого писав картини на біблейські сюжети», — додає вона.
Олександра ШУТКО,
кандидат мистецтвознавства,
для «Урядового кур’єра»