Окрім релігійних, Дмитро має в житті ще безліч інтересів. За плечима в нього Кіровоградський національний технічний університет і строкова військова служба, які вже можна вважати гідною школою життя. Після армії він остаточно вирішив присвятити себе іншій службі — Божій. До справи підійшов ґрунтовно: задля здобуття знань обрав Одеську богословську семінарію. У стінах альма-матер продовжив викладацьку й наукову діяльність, і так само там його застало повномасштабне вторгнення ереф.
«Я знав, що стану в лави ЗСУ, адже мав певний військовий досвід, — згадує Дмитро. — У червні 2022 року разом із батьком ми вступили до 194 батальйону ТРО. Служив звичайним солдатом, згодом — сержантом. А шлях до капеланства був тернистим і тривалим…»
У січні цього року батальйон перевели в підпорядкування нашої бригади. Тут визначальною стала зустріч із заступником командира з МПЗ. Він організував співбесіду з комбригом: «Де вчилися, служили (у церкві й армії), чи хочете служити далі?»
«Коли вже підписав контракт на п’ять років, значить хочу», — відповідь Дмитра була однозначною.
«У такому разі будемо раді співпрацювати», — лаконічно схвалив його кандидатуру командир бригади.
Молодший лейтенант капеланської служби Дмитро — щира, товариська, чуйна людина. Спілкуватися з ним приємно й легко. Наче дихаєш чистим гірським повітрям. «Люди в нас чудові. З огляду на виклики й бойову обстановку я чітко бачу користь від своєї роботи, її потрібність. Адже кожен з наших хлопців реально воює, знищує ворога. І ніде правди діти, трапляються випадки зневіри, розчарування, — зізнається Дмитро. — Тому є разюча різниця між службою капелана в тилу і в бойовій бригаді. Побратимам після передової потрібна розрада, адже з нуля складно виходити й так само складно туди повертатися».
«В усьому, що відбувається в моєму житті, я відчуваю волю Господню. Він використовує мої навички й уміння саме там, де вбачає мене. Сприяє цьому не лише військова чи технічна підготовка, а й глибоке розуміння міжконфесійної чи міжрелігійної злагоди, — підсумовує Дмитро. — Розуміння іншої точки зору, знання інших цінностей чи табу допомагає мені завжди знаходити консенсус».
Молитва, причастя, очікування хлопців з позицій та поїздки підрозділами, спілкування на найрізноманітніші теми, розмірковування над словом Божим — такий далеко не повний перелік обов’язків капелана Дмитра. Обов’язків, які йдуть від його бажання допомогти побратимам відчувати силу, впевненість, віру й надію.
Юрій МЕДУНИЦЯ,
старший офіцер відділення комунікацій 46 оаембр, ДШВ ЗСУ. Фото автора