Доля повна несподіванок, але не любить випадковостей. Коли незалежна Україна почала відзначати День журналіста саме 6 червня, ми в колективі навіть не здивувалися, а сприйняли як вищий знак те, що число збіглося з Днем народження нашої колеги Ірини Нагребецької. Адже вона уособлює майже все краще, чим багата професія: гострий погляд, влучне перо, непохитну впевненість у вищості добра.
Чого досі не навчилася, то це не пропускати все через себе — і добре і погане. Для неї не існує неважливих тем і прохідних матеріалів — звикла робити все якнайкраще. З цим і підійшла до рубежу другої молодості. А точніше просто швидко проходить повз нього, бо не звикла сидіти на місці.
Жага пізнавати світ і людей, писати на добре вивчені теми, відкривати нові грані збагаченого досвідом, допитливого розуму і вірити в краще для держави, для газети, для родини знову кличе в дорогу. І щаслива бабуся чотирьох онуків, старший з яких вже пише вірші і оповідання, а молодші переповідають одне одному вигадані казкові сюжети, знову в пошуках теми…
Бажаємо, щоб ця дорога ніколи не вужчала, а нинішній день народження, шістдесятий за ліком, сприймався лише як старт, який дозволяє торувати будь-який шлях, не озираючись назад.
Урядовокур’єрці