Як повідомляє ФАО (організація ООН з питань продовольства та сільського господарства), триває невпинне зростання індексу продовольчих цін, який ця організація розраховує щомісяця. Так, у квітні поточного року він зріс на 1,7% проти березня, а в березні зростання було більшим порівняно з лютим — аж на понад 30%!

Загалом зростання триває одинадцятий місяць поспіль і сягнуло найвищого значення з травня 2014 року. Найбільше ціни зросли на цукор, рослинні олії, м’ясо, молочну продукцію та зернові.

Як зазначають у ФАО, у березні індекс цін на зернові тимчасово зменшився, але у квітні відновив зростання, яке порівняно з квітнем минулого року сягнуло 26 відсотків. Високі ціни зумовлено не лише несприятливими погодними умовами минулого року, а й неблагополучними прогнозами щодо врожаю в США, Аргентині та Бразилії, зокрема кукурудзи. Тож ціни на неї майже на 67% перевищили торішні показники і залишаються найвищими з 2013 року. Щоправда, ціни на ячмінь та сорго показали незначне зниження (на 1,2 та 1% відповідно), але на загальну цінову картину це не вплинуло.

Рослинницька продукція

Ціна пшениці у квітні не зростала, та все одно лишається стабільно вищою на 17%, ніж у квітні 2020-го.

І це все відбувається на тлі стабільно зростаючого попиту на зернові. За даними ФАО, у сезон 2020—2021 років він зріс у світі на 6 млн тонн і сягнув майже 2 млрд 800 млн. Це на 2,7% більше, ніж попереднього сезону.

Окремо на фуражні зернові, зокрема на кукурудзу, попит зріс ще більше — на 3,4%. Це пов’язано з тим, що завдяки зростанню життєвого рівня населення у світі, відповідно зростає споживання м’яса, отже, збільшується і потреба в кормах. Найбільш яскраво, зазначають у ФАО, цей процес спостерігається в Китаї, де суттєво змінюються харчові уподобання населення: на неї припадає близько 60% закупівель фуражного зерна, натомість споживання рису порівняно з попереднім роком майже не змінилося.

Ще одна тенденція — змінюється співвідношення запасів зернових до їхнього споживання. На кінець сільськогосподарського сезону (до нового урожаю) ФАО прогнозує зменшення цього співвідношення на 2,3 млн тонн порівняно з початком сезону. Щодо фуражних зернових розрив ще більший — на 4,1 млн тонн.

За прогнозом ФАО, світова торгівля зерновими до кінця аграрного сезону зростатиме і сягне 467 млн тонн, що на 5,9% вище за торішній показник, зокрема пшениці — на 2%. А окремо по фуражному зерну — на 9,2%.

Про що це свідчить? Насамперед про те, що з тенденціями перевищення попиту над пропозицією очікувати на зниження цін на сільськогосподарську продукцію найближчим часом не варто. Крім того не лише на зернові та вироби з них, адже ціну кормів закладено також у собівартість м’яса, молока, сиру тощо…

Окрема тема — ціни на рослинні олії. У квітні вони зросли на 1,8% порівняно з березнем, щоправда, загалом за рахунок соєвої, ріпакової та пальмової, на соняшникову олію навіть спостерігалося певне зниження цін (у світі, а не в нас). Рушієм зростання цін експерти ФАО називають активний глобальний попит і скорочення пропозиції.

Насторожує те, що попит на рослинні олії зростає з боку виробників біопалива — розумні люди давно попереджали, що розвиток цієї галузі енергетики не розв’яже паливну проблему, а додасть ще й продовольчу. Якщо й далі так відбуватиметься, дочекаємося, що виробництво біопалива почнуть забороняти…

А щодо цукру квітневі ціни на нього на 3,9% вищі, ніж у березні поточного року, і майже на 60% більші за квітень 2020-го. На думку експертів, це зумовлено зростанням закупівель, спричиненим песимістичними прогнозами на майбутні обсяги виробництва.

Тваринницька продукція

Дослідження ФАО стосується й цін на молочну продукцію — і тут тенденція невтішна. У квітні підвищення цін на неї становило 1,2% порівняно з березнем, зростання триває так само одинадцять місяців поспіль і за цей період сягнуло 24,1%. Це зумовлено, попри інші чинники, зростанням попиту. Хоч у Європі спостерігалося деяке зниження попиту на вершкове масло, його перекрило значне зростання в країнах Азії.

Так само сталося із сухим знежиреним молоком і сиром. Це відбулося водночас зі зниженням виробництва цих продуктів у Європі, що й призвело до зростання цін.

Підвищення цін на м’ясо у квітні порівняно з березнем становило 1,7%, триває вже сім місяців поспіль і за цей період сягнуло 5,1%. І тут певну роль відіграло зростання попиту країн Азії на яловичину та баранину, а в Східній Азії — також на свинину. Цей сплеск попиту не змогло задовольнити навіть підвищення пропозиції з боку країн ЄС, що й спричинило зростання цін. Відносно стабільними на світових ринках лишилися ціни на м’ясо птиці.

Невиїзний злак

Наостанок згадаємо про популярну культуру в Україні, але майже невідому за кордоном, через що вона не ввійшла до зведення ФАО. Йдеться про гречку.

Культури споживання її у світі фактично не існує. Тож вона не провідний експортний продукт і реалізують її загалом на внутрішньому ринку України (за винятком невеликого експорту до Польщі, Німеччини та Південної Африки). Крім того вона складна в агротехніці. Поєднання цих чинників свого часу зумовило зниження виробництва цієї культури вчетверо за останні 20 років і зростання внутрішніх цін на неї.

Відповідно до зростання цін знизився попит, але бажання в багатьох споживачів залишилося, чим скористалися експортери — почали завалювати Україну неякісною, зате дешевою гречкою китайського та російського виробництва. Щоправда, частина гречки прибувала з Казахстану, але це та сама російська гречка, лише завезена через третю країну, аби уникнути звинувачень у торгівлі з окупантом. Тому деякі виробники гречаної крупи на упаковці зазначають, що її виготовлено саме з української сировини.

На роздрібному ринку склалася дивна ситуація — гречка різних торгових марок відрізнялася за ціною майже вдвічі, залежно від того, вона українська чи російська. При цьому більшість купувала російський продукт, гірший, але дешевший, українські виробники програвали в ціновій конкуренції й мусили ще більше згортати виробництво («УК» № 192 від 12.10.2018 та № 19 від 30.01.2019 р.).

Але тепер для тих, хто в споживчих уподобаннях віддає перевагу ціні, а не якості, настають важкі часи. І винна в цьому Росія. Кремлівська влада внесла гречку до переліку життєво необхідних продуктів для внутрішнього ринку і заборонила її експорт до наступного аграрного сезону.

Чи буде це катастрофою для покупців? Для тих, хто раніше купував український продукт — ні, вони цього не помітять, бо вітчизняна гречка з продажу не зникне й на ціні це не позначиться, хіба що її потягнуть за собою ціни на іншу аграрну продукцію. Питання в іншому — як зробити гречку привабливою для вітчизняного виробника, аби «допомога» з Росії ніколи більше не знадобилася.

Тут уряд виявив розуміння ситуації та оперативність. Як повідомляють з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, стабілізації ціни на гречку та припиненню падіння її виробництва сприятиме запровадження дотацій сільгоспвиробникам у розмірі 3500 гривень на гектар посівів цієї культури. Як зауважують у міністерстві, такі дотації можуть стосуватися 15 тис. га посівів.

Щодо забезпечення населення, то внутрішнє споживання оцінюють у 131 тис. тонн на рік, обсяг виробництва гречки торік, за даними Держстату, становив 97,6 тис. тонн плюс 10 тис. тонн перехідних запасів із попереднього року, а до кінця маркетингового ці запаси можуть зрости до 20 тис. тонн. Тож якось обійдемося без північного сусіда.