Шкода, коли справджуються сумні прогнози, хай навіть власні. На жаль, саме так і сталося з гречкою. Ще наприкінці минулого року ми застерігали, що неконтрольований імпорт в Україну низькоякісної крупи російського походження і повна відсутність будь-яких заходів захисту вітчизняного виробника спричинять скорочення посівів гречки (див. «Урядовий кур'єр» №20 від 30 січня 2019 р.).
Так і сталося. Аналітики Ради з питань експорту продовольства (UFEB) зауважують: цю культуру посіяно на 51,9 тис. га, або на 53,2% запланованої площі на 2019 рік. І вже видно: ці площі зменшилися порівняно з торішніми майже на 10%. Це попри те, що й торік вони були аж ніяк не рекордними.
Таке явище експерти пояснюють порівняно низькою рентабельністю гречки: за цим показником вона поступається пшениці, кукурудзі та соняшнику. Частково низька рентабельність залежить від порівняно низької ціни, що склалася останнім часом й істотно відрізняється від катастрофічного сплеску кілька років тому. Згідно з даними Державної служби статистики, у квітні гречка коштувала в середньому 18,74 гривні за кілограм, а рис — 24,4 гривні, пшоняна крупа — рекордсмен — 38,48 гривні. Щоправда, з початку року ціна гречки зросла, але неістотно — на 8,3%.
Головний чинник, що впливає на низьку рентабельність вітчизняних виробників, — надлишок дешевої імпортної гречки. Нині, зазначають експерти, імпорт крупи перевищує експорт на 48%. Із січня по квітень в Україну було імпортовано 7,34 тисячі тонн гречки, головний постачальник — Казахстан. Однак це не означає, що там масово вирощують гречку.
Ще торік восени тодішній перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк зазначив: у сусідній Росії розширюють посіви гречки, найбільше в Алтайському краї. А в Казахстані поблизу кордону з Росією працює великий завод, який переробляє дешеву російську гречку на крупу. І вже звідти вона прямує до нас, а ще ж та, яку завозять напряму з Росії.
Важливо зауважити: крім того, що дешевий імпорт економічно знищує вітчизняного виробника, гречка із країни-агресора ще й низької якості. Дослідження, проведені українськими експертами у незалежних лабораторіях, свідчать: російська гречка не відповідає ДСТУ за дев’ятьма показниками з дванадцяти, зокрема не має належного енергетичного та вітамінного складу. Тобто вона не той продукт дієтичного харчування, яким її вважають.
Звернення від аграрних асоціацій і на наших шпальтах із проханням захистити вітчизняного виробника і споживача не дали жодного ефекту: вже згаданий Максим Мартинюк заявив, що обмежувати надходження російської гречки на український ринок недоцільно, бо це може спричинити зростання ціни на крупу. Що високоякісний продукт має коштувати дорожче за низькоякісний, видається очевидним, але такого простого міркування явно не брали до уваги. Теперішнє керівництво Мінагрополітики, схоже, вже не поверталося до цього питання, судячи з того, що нової інформації немає.
Щоправда, експерти нас заспокоюють: повністю гречка в Україні все-таки не зникне, бо в багатьох аграріїв це складова сівозміни, її сіють бджолярі як медонос. Що ж, і на тому спасибі!