Корупційні схеми у земельних відносинах і природокористуванні існують через брак повноцінної імплементації чинних земельних норм Конституції України. Безболісно вийти з такого стану можна лише за дієвої волі Президента України як гаранта, який очолює Раду національної безпеки і оборони України.
Середньозважена частка
Земля та її природні ресурси як природні об’єкти права власності Українського народу — всіх громадян України (ч. 1 ст. 13 КУ) є основним національним багатством і де-юре перебувають під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 14 КУ) та є головним непозиченим капіталом нації, а де-факто їх навіть не взято на загальнонаціональний облік і відповідний баланс. Насправді наше національне багатство безкарно й безпощадно експлуатують олігархічні клани.
У процесі пропонованого нами звершення земельної реформи в Україні як нової парадигми передбачено ввести в економіку держави лише четверту частину природних багатств, які оцінюють у грошовому еквіваленті в понад 90 трильйонів доларів США, тобто на кожного громадянина припадає близько 2 мільйонів доларів. При цьому доведено, що починати потрібно з відтворюваних та вичерпних ресурсів як доступних багатств, що становлять лише десяту частину всіх й оцінюються в загальному грошовому еквіваленті в понад 9 трильйонів доларів США.
Тому насамперед потрібно було 25 років поспіль професійно описувати всі такі ресурси, здійснити
їхню класифікацію, а також пооб’єктний кадастр і реєстрацію прав їхньої власності й господарювання (користування ними) у відповідних загальнонаціональних системах геопростору держави, створюючи достовірну базу даних у спеціалізованій національній земельній установі, сформованій на зразок Національного банку України («Повноваження ресурсами приростають» — Урядовий кур’єр від 8 липня 2014 року).
Необхідно законодавчо і на практиці визнати статус кожного громадянина України (разом — Український народ), що є живим і має лише єдине громадянство (вимога ст. 4 КУ), співзасновником держави і повноправним співвласником землі та її природних ресурсів (основного національного багатства). Кожен такий громадян (від народження до смерті) матиме у статутному капіталі нації рівновелику власну частку громадянина України (в нашому випадку для початку понад 200 тисяч доларів США), яка фіксується у грошовому еквіваленті на спеціальному особистому рахунку кожного.
Лише на такій основі з’явиться змога не лише щомісячно поповнювати довічний особистий фонд кожного громадянина України для власного розвитку і зростання, а й створити передумови прозорого і повноцінного функціонування та розвитку збалансованої конституційно вмотивованої системи земельних відносин і природокористування в інтересах усіх учасників (власників і користувачів) такого процесу. Головне, що життєдіяльність і державотворення в нашій державі відбуватимуться за участі й під контролем усіх громадян України.
На жаль, такі засадничі конституційні права українців з моменту її ухвалення (1996) досі не реалізуються. Проте в гібридний спосіб відбуваються «земельні танці» навколо так званої колгоспно-радгоспної земельної реформи, розпочатої ще в доконституційний період. Як наслідок, постійно маємо економічні, екологічні й соціальні проблеми, пов’язані із землеприродокористуванням.
«Порушує права інших осіб»
Найістотніша прогалина, яка унеможливлює здійснювати законне і прозоре регулювання земельних відносин та природокористування в інтересах всіх громадян України, неухвалення (фактично безкарне ігнорування) з 1996 року конституційно вмотивованого (ч. 2 ст. 13 КУ) закону «Про право користування природними об’єктами права власності Українського народу». Тут ключова норма — «користування» без «володіння» і без «розпоряджання» на платній основі за встановленими правилами і регламентами.
Цей антиконституційний вакуум (неухвалення закону, з одного боку) позбавив усіх нас конституційного права власності на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти всіх категорій землі шляхом шулерської підміни (фальшування сутності — з іншого) в Земельному (ст. 79) і Цивільному (ст. 373) кодексах України чинної конституційної земельної норми «користування» (ч. 2 ст. 13 КУ) — не конституційним чинником «поширення», правда, «за умов» (дослівно): «якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб».
Саме така бездіяльність разом з відсутністю конституційно вмотивованого закону про право користування природними об’єктами і дієвої системи національного кадастру та обліку їх «порушує права інших осіб» (всіх громадян України), створюючи тотальні передумови безкарного та корупційного привласнення основного капіталу нації й погіршуючи його якісний стан, особливо відновлюваних природних ресурсів.
Щоб прискорити виправлення такого ганебного становища, знешкодити корупційні схеми щодо землі та її природних ресурсів як основного капіталу нації, ми сподівалися одержати офіційне справедливе тлумачення (рішення) Конституційного Суду України про сутність чинних земельних норм Основного Закону України (ст. 13 і 14) в системному зв’язку з іншими статтями Конституції, розгляд якого розпочато 19 грудня 2019 року. Однак процес триває за незрозумілим регламентом.
Зауважу, що в час бунтівного домагання окремих політиканів проведення надуманого всеукраїнського референдуму про заборону продажу земель сільськогосподарського призначення, у зв’язку з ухваленням так званого закону «про їх ринок» «Урядовий кур’єр» надрукував 24 вересня 2020 року обґрунтовані зауваги «Конституційна правда лікує земельні рани».
На щастя, референдуму немає. На жаль, правомірного рішення Конституційного Суду України теж.
Принагідно зауважимо, що владні мужі, причетні до такої бездіяльності, не мають жодних підстав говорити про незнання чи нерозуміння проблематики, оскільки їх сутність я розкривав у численних фахових статтях, а також публічно на шпальтах всеукраїнської преси, зокрема «Урядового кур’єра». Доцільно нагадати, що «Урядовий кур’єр» друкував чотири рази мої статті з такою самою назвою «У кого земля — в того влада!» (26.12.1995, 16.12.2005, 15.01.2011, 07.09.2017) за каденції кожного з попередніх гарантів.
Переконаний, що Рада національної безпеки і оборони України, яку очолює Президент, зобов’язана негайно почати реалізацію обґрунтованих й узагальнених дій із назвою: «Основні засади реформування земельних відносин і природокористування в Україні — в інтересах національної безпеки всього Українського народу», оскільки ці напрацювання конституційно вмотивовані, науково обґрунтовані й уже достатньо публічно обговорені.
До речі, секретаріат РНБО у червні 2021 року доручив Кабінету Міністрів розглянути мої пропозиції. Сподіваюся, що цього разу відповідальні службовці читатимуть «Урядовий кур’єр», адже постійно стверджував і стверджую: «У кого земля — в того влада!»
Олександер КОВАЛІВ,
доктор економічних наук,
для «Урядового кур’єра»