Позаду залишились перші емоції від побаченого в е-деклараціях. Сказати, що вони вразили українців, — не сказати нічого. Адже всі знали, що наші судді, депутати, чиновники — люди не бідні, але що настільки багаті, не здогадувались. Особливо коли йшлось про тих, хто жодного дня не працював у бізнесі. Однак не вірили депутати в те, що все це серйозно, тому, як і раніше, брехали у своїх деклараціях. Щоправда, тепер, коли за такі дії загрожує чималий штраф і навіть кримінальна відповідальність, вони традиційно починають шукати винних. Тож на які наслідки е-декларування варто чекати, «Урядовий кур’єр» розпитав експертів.
Амністувати капітали
Більшість звичайних українців до останнього не вірила, що декларування відбудеться. Адже були всі передумови до його зриву: система «підвисала», чернетки зникали тощо. Однак попри всі технічні проблеми чиновникам довелось оприлюднити статки. «Е-декларування шокувало всіх, хто цікавиться Україною. Але це був позитивний шок, — переконаний директор українсько-ізраїльського Інституту стратегічних досліджень ім. Голди Меїр Альберт Фельдман. — Загальна думка така, що рівень відкритості, який продемонструвала Україна, безпрецедентний і неочікуваний для більшості західних країн. Особливо в контексті того, що права та безпеку громадянина в Україні не забезпечено на 100%. Тож те, що чиновники й депутати змогли ухвалити відповідний закон та імплементували його, дивує. Це об’єктивна реальність. У більшості країн такого немає. Зокрема в Ізраїлі податкові служби стежать за реалізацією відповідних заощаджень чиновників, так само, як й інших громадян. Тобто чиновників не виокремлюють».
Народний депутат Юрій Дерев’янко впевнений, що кожну декларацію перевірять відповідно до закону. «Перевірка стосується чиновників 1—3 категорій, — переконує депутат. — Якщо під час перевірки виявлять ознаки незаконного збагачення будь-якого декларанта, то ця інформація автоматично передаватиметься в Національне антикорупційне бюро. Працівники цього органу порушуватимуть кримінальні справи, і в межах кримінального провадження відбуватиметься ретельніша перевірка кожного суб’єкта. Вважаю, що це позитивний механізм».
В Україні е-декларування зіткнулося з величезним спротивом. Звісно, ніхто не хоче розповідати про все, «нажите непосильною працею». Одним з аргументів політиків було те, що якщо вони покажуть свої статки, зокрема й готівку, то їх пограбують. Адже така відкритість —мало не запрошення грабіжників. Проте експерти кажуть, що криміналітет і без е-декларацій був добре поінформований про тих, у кого є що грабувати. А такі перестороги — не що інше, як бажання зірвати е-декларування.
До речі, зірвати його хотіли десятки раз. Одна з останніх спроб — намагання запровадити нульову декларацію, тобто податкову амністію для капіталів. Звісно, податкова амністія потрібна Україні. Адже роками більша частина нашого бізнесу була в тіні, тому його потрібно легалізувати. Проте під красивою назвою «податкова амністія» в перехідних положеннях відповідного законопроекту було прописано, що інформацію, подану в таємних деклараціях (тих, до яких ніхто не має доступу), не можна використати як доказ чи привід для початку провадження в будь-яких злочинах і правопорушеннях.
«До податкової амністії прирівняли амністію злочинних капіталів. Не оцінюю етичного боку цього, адже одна річ, коли говоримо про людину, яка купила квартиру за готівку, зароблену торгівлею на базарі, а інша — придбаний маєток наркоторговця або торговця зброєю, — каже голова Центру протидії корупції експерт антикорупційної групи Реанімаційного пакета реформ Віталій Шабунін. — Ця ідея проблемна ще й тому, що навесні у нас буде місія Манівела, і якщо наша країна рипнеться у бік легалізації злочинних капіталів, то ми вже через два місяці потрапимо у сірий список ФАТФ. У результаті жоден інвестор сюди не прийде. А це означає, що Україна перетвориться на економічний труп. Коли ми роз’яснили суспільству, що за цим криється, законопроект було знято з обговорення. І він ще раз виник на початку осені, але суспільство його «поховало». Після цього в меморандумі МВФ з’явився рядок: жодної податкової амністії до реформи фіскальної служби».
Змінити сприйняття
Щодо декларування статків усіх українців, то, на переконання експертів, тут намішано все в один котел. Потрібно розуміти, що в деяких західних країнах існує податкове декларування громадян, але це не е-декларування. Ці два поняття не варто плутати. В Україні е-декларація — це декларація статків державних службовців, а не податкова декларація, яку подає податковий агент, тобто працівник. Так відбувається, наприклад, у США. В Україні податки платить працедавець, а не людина. Це глобальна проблема, адже українці не розуміють, скільки вони платять державі. Звідси нерозуміння, що державу вони утримують.
«У податковій системі, де податковим агентом виступає не людина, а працедавець, загальне е-декларування не має жодного сенсу, — впевнений Віталій Шабунін. — Не розумію, навіщо потрібно запроваджувати загальне е-декларування статків громадян, адже це величезна реформа, і зиск від неї не зрозумілий. Цю інформацію складно було б навіть проаналізувати». Тож зрозуміло, що звичайні українці не декларуватимуть в електронному форматі свої статки, оскільки це не на часі.
Ще одна законодавча новація — запровадження е-декларування для громадських активістів. «Ідеться про те, щоб фізичні особи, які надають послуги і впливають на ухвалення важливих державних рішень, також звітували про свої статки, — зауважує Юрій Дерев’янко. — Суть законопроекту зводиться до того, що фізичні особи, які входять до громадських рад і впливають на прийняття рішень з обрання прокурорів, суддів, поліцейських, мають здавати такі декларації. У нас у країні немає довіри ні до держави, ні до когось із можновладців, натомість є довіра до представників експертного середовища. Велика кількість цих осіб долучається до різних комісій, які впливають на політичні й кадрові рішення в правоохоронних чи судових органах. Тому й потрібно, щоб вони здавали електронні декларації».
На думку більшості експертів, запроваджена система е-декларування — одна з перемог Революції гідності. Такою було й ухвалення люстраційного закону. Перша його частина, де вимога звільнити чиновників часів Януковича, спрацювала, на відміну від другої, в якій ішлося про майнову перевірку. Тоді Державна фіскальна служба мала дослідити статки чиновників під час перепризначення на посади, чого не було зроблено.
Експерти наголошують, що громадськість цікавить не лише е-декларація, а й зміна майнового стану. Це ще потужніший інструмент, ніж саме щорічне декларування. Адже якщо майновий стан чиновника змінився на суму, більшу чи меншу за 60 тисяч гривень, то він зобов’язаний про це негайно повідомити. Так є поточний контроль за статками людей, які впливають на політику чи ухвалення публічних рішень. Досі такого інструмента не було.
До речі. Нещодавно Генеральна прокуратура за результатами опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановила факти неподання та несвоєчасного подання повідомлень про істотні зміни в майновому стані народних депутатів та інших суб’єктів декларування.
Четверо народних депутатів, які після 1 вересня 2016 року придбали транспортні засоби або отримали дохід від відчуження нерухомого чи рухомого майна, у 10-денний строк не повідомили про це НАЗК. Подання таких повідомлень передбачено Законом «Про запобігання корупції». Це порушення спричиняє накладення штрафу 50—100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.