"Саша Боб — художник поза шаблоном і нудьгою"

У місті Біла Церква увагу привернула афіша місцевого художника: символічна мадонна з немовлям у чорно-червоно-зелених тонах, яка дуже нагадувала бойчуківські живописні традиції. Тут пройшла перша персональна виставка молодого художника Саші Боба. У просторому павільйоні численні шанувальники вдивлялися в інтуїтивні роботи, які ніяк не назвеш провінційними. 47 картин «Не з натури» приваблювали цілісністю втілення образу сучасника-патріота.

Виставка засвідчила оригінальний погляд митця, який проявлявся в колористиці й трансформації пропорцій портрета. І його деформації натури були надто влучними, їх добре сприймати. Художник обґрунтовував фарбами і контурами не стільки об’єкт, скільки інтуїтивне бачення і відчуття суб’єкта. І коли це зроблено без шаблону і не нудно, мистецтво має комерційний успіх.

Саші Бобу 32 роки, його живопис цілком зрілий. У роботах митця відчувається глибокий внутрішній світ, знання історії й культури, начитаність. Від книжок він отримує натхнення. Малює все життя. Його мати згадувала, як він років у дев’ять зобразив діда, напевно, під впливом батька, першого вчителя у малюванні.

«Свідомо ламаю пропорції, — розповідає художник, — виявляю в роботах свої дитячі образи. Син — перший критик моїх робіт, а головний — дружина, яка вчилася живопису і добре відчуває, коли художник вклав у роботу душу. Щоб твір вийшов кращим, треба кудись поїхати, вийти із зони комфорту до нових вражень. Мої картини брали участь в арт-фестивалі в Берліні, деякі залишилися там у колекціонерів».

Псевдонім «Саша Боб» прилип до нього із самого дитинства.  Він закінчив Одеський інститут стандартизації та вимірювальної техніки і вважає, що для художника важливо не виставляти собі межі. Щоб домогтися внутрішньої свободи, навіть брав пензлик у праву руку, хоч шульга, і головне — не прив’язується до певного естетичного стилю. Вважає сучасний український живопис живим у світовому контексті.

 

А про мадонну на афіші виставки каже: «Цю картину я обрав одразу. Мадонна — це квінтесенція жіночого, як вершник — чоловічого». 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»