Тривалий час інформація про стан матеріального забезпечення ЗСУ, зокрема озброєння, була за сімома замками. Це породжувало різні чутки. І лише напад російського агресора відхилив завісу секретності. Українці зрозуміли, що не все так просто в армії зі зброєю, технікою, речовим майном. Очевидно, що почасти лише завдяки патріотизму в перші місяці бойових дій на сході країни вдавалося не лише стримати напад російських найманців, а й відтіснити їх від своїх кордонів.

Недавні дослідження Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння засвідчили: щоб не опинитися у стані країни, яку можна атакувати, питанню переозброєння слід приділяти належну увагу.

Міністр оборони генерал армії Степан Полторак неодноразово розповідав, як нині поліпшується стан озброєння армії. Безумовно, це плюс. Армія справді піднялася на значно вищий щабель в оснащеності й боєздатності.

Та чи достатньо цього в умовах гібридної війни?

Допоміг експорт

Як зауважив керівник Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, зупинятися на успіхах в армійській справі ніколи не можна, чи то мирний час, чи воєнний. На його погляд, підготовка війська і його бойові спроможності нині дають змогу  відповідати на виклики війни третього покоління. РФ може провокувати ситуацію до такого рівня, коли буде застосовано так звану безконтактну війну. Приклад — події в Сирії.

Така поведінка північної сусідки змусила прискорити аналіз стану озброєння нашого війська і пошук шляхів його осучаснення. Експерт зауважив, що переозброєння в країні відбувалося переважно на тактичному рівні. І ось чому.

У 2005 році окремі зразки постачали на озброєння лише завдяки експорту зброї. У такий спосіб військові отримали тандемний боєприпас (снаряд, що складається із двох зарядів) «комбат» і Т-64 (версія «Булат»). У наступні п’ять років тривав збройний ренесанс.  Завдяки поставкам літаків МіГ-29 до Азербайджану наша армія отримала модернізацію. БТР закуповував Таїланд. Через цей контракт бронетранспортер з’явився як глибока модернізація й у нас. Пізніше — БТР-4, поява якого пов’язана з експортними поставками в Ірак. Знищення системи збройного експорту підірвало і систему військово-технічної співпраці.

Експерти центру зауважують: в Україні є передумови, досвід, фахівці, щоб модернізувати оснащення війська. За майже два роки війни з нових видів озброєнь створено безпілотний комплекс «Фурія» тактичного рівня (виготовило приватне підприємство), кілька зразків колісних машин, захищених залізом (також приватні ініціативи) і системи радіоелектронної боротьби (РЕБ)  та міліметрової радіолокації (приватна компанія «Укрспецтехніка»). Із державних у нас працює лише конструкторське бюро «Луч» у тандемі із заводом ім. Артема. Звісно, перелік не такий вже й значний.

Щоб механізм із модернізації працював швидко і злагоджено, вважають експерти, слід створити технологічні передумови й ухвалити державну програму з розвитку озброєнь і військової техніки, призначити керівника оборонної промисловості у системі виконавчої влади. «Щоб було з кого спитати, — зауважує Валентин Бадрак. — Приміром, чому не створено оперативно-тактичного ракетного комплексу? Бо є проблема з паливом. Директора заводу, який керує процесом, нікому запитати, чому за два роки бойових дій не вжито необхідних заходів або принаймні не сказано, що «я не можу цього зробити».

Вивчивши потреби армії й виробничі можливості, експерти дійшли висновку про дисбаланс. Виконання планів із запуску лінії виробництва набоїв, приміром, можна відтермінувати. Нагальніша потреба у танкових, артилерійських боєприпасах. Замість можливого доречно зосередитися на необхідному.

Потенціал є

На думку директора Інформаційно-консалтингової компанії «Діфенс Експрес», автора книжок про українську зброю Сергія Згурця, увагу слід звернути не на кількість ракетно-зенітних комплексів, яких у нас достатньо, а на стан ракет, які використовують ці комплекси. Він зауважив, що термін використання більшості ракет вичерпано.

— Росія продемонструвала світові здатність вести безконтактну війну, — підкреслив Сергій Згурець. — Україна готується  до розвитку і таких подій. Фахівці зауважують, що нині армії потрібні ракетні комплекси, протикорабельні ракети, системи ППО і літаки.

На думку Валентина Бадрака, незважаючи на те, що термін від отримання експериментального зразка до налагодження серійного виробництва — щонайменше 2—3 роки, досягнення все-таки маємо. Приклад цього — літакобудування. Якщо не зволікати, то в наступному році можна отримати експериментальні зразки ракет. Уніфікувавши колісну техніку, матимемо економію і збільшимо кількість техніки. Адже нині під кожен вид машин потрібне сервісне обслуговування, запчастини.

— Очікуємо на цільові програми, — сказав Валентин Бадрак. — Є потенціал і можливості, щоб розпочати роботу над майже 200 дослідно-конструкторськими роботами, відкрити приблизно 20 міжнародних проектів, які створять імпортозаміщення і нові види озброєння. Наприклад, високоточний  артилерійський снаряд «Квітник», створений на початку 2000-х років, серед складових має комплектуючі російського виробництва. Нині його не виробляють лише через це. Система військово-технічної співпраці, а не закупівлі дасть Україні створення нових спільних проектів, у яких тримаємо технології. Нині актуальна технологія виробництва тепловізора (вони потрібні для танків і для гелікоптерів), технологія спорядження бастіонних систем.

Звісно, за всіма проектами стоїть серйозний аргумент — кошти. За попередніми підрахунками потреба армії у фінансуванні на наступний рік становить 87 мільярдів гривень. Однак цих коштів для системного переозброєння недостатньо. За євростандартами розрахунок такий: 100 тисяч особового складу коштує 10 мільярдів доларів. Один солдат — 100 тисяч доларів.

ДОВІДКА «УК»

Із початку проведення АТО відновлено (відремонтовано) 34 283 одиниці озброєння та військової техніки. З них на державних підприємствах (виїзні бригади державних підприємств) —  1616 одиниць, військовими частинами ЗСУ — 32 667 одиниць. На державних підприємствах модернізовано 45 одиниць озброєння та військової техніки.

  Протягом останнього тижня відновлено (відремонтовано) 283 одиниці озброєння та військової техніки, з них: державними підприємствами — 26 одиниць, військовими частинами ЗСУ — 257.