Застати Руслана Теліпського в його рідному Луцьку справа не з легких: він здебільшого в мандрах та експедиціях. Об’їздив усю Україну й побував у понад 60 країнах. Подорожує передусім задля поширення Шевченкової монументальної спадщини: за 20 років свого покликання віднайшов і зафіксував на камеру понад півтори тисячі пам’ятників Кобзареві у 30 країнах на п’яти континентах, а також провів понад 200  мистецьких заходів «Монументальна Шевченкіана».

Прихильники живопису і колеги називають його художником дерев, бо полотна цього майстра пензля легко впізнати саме за ними — несподіваними, трохи абстрактними, і деколи навіть футуристичними. Однак усі сходяться на думці, що мистецькі, одухотворені, ексклюзивні вони тільки в нього — художника із Сум Івана ГАПОЧЕНКА. Сьогодні митець гість «УК».

У Будапешті завершився чемпіонат світу з греко-римської боротьби U-23, який приніс Україні кілька яскравих перемог. Та найбільш вразило звершення харків’янина Семена Новікова, який виступав у ваговій категорії до 87 кг. На цих змаганнях він переміг представника Грузії й захистив титул чемпіона світу, здобутий торік. Про те, як хлопець ішов до цієї перемоги, він розповів «Урядовому кур’єру».

Полтавець Євген Пілюгін — митець різноплановий. Він і карикатурист, і графік, і журналіст, і лялькар. Але передовсім художник, і не звичайний, хоч малює й картини. Він створює композиції, з яких потім народжуються килими, що прикрашають будівлі ООН, Адміністрації Президента України, палаців «Україна» й Маріїнського. 
Є в майстра й хобі, він бере участь у цікавих проєктах. В інтерв’ю «Урядовому кур’єру» Євген ПІЛЮГІН розповідає про себе і свою творчість.

Коли йдеться про серйозних і глибоких дослідників творчості того чи того письменника, неодмінно називають прізвище Олександера Шугая. Упродовж останніх більш як двох десятиліть він видрукував багато блискучих видань, які зайняли  вагоме місце на книжкових полицях бібліотек та шанувальників української літератури.

Фільмографія Марини Юрчак налічує майже 20 створених образів у кіно. Здебільшого це епізодичні ролі. Славу та визнання їй принесла народна стрічка «Чорний козак» режисера Владислава Чабанюка, що вийшла у широкий прокат торік. Марина зіграла головну роль і була єдиною професійною акторкою, яка знялася в цій картині. «Урядовий кур’єр» запросив її  на зустріч, щоб дізнатися трохи більше і про «Чорного козака»,  і про її особисте та творче життя.

Творчість фольклорного гурту «Дивина» має очевидну феноменальну особливість. Адже колектив виконавців із переважно російськомовного Донецька робить величезний внесок у збереження саме українських народних пісень. Донеччанки популяризують унікальні пісенні зразки вітчизняного фольклору, збережені й записані не тільки на Донбасі, а навіть у Росії, де здавна живе чимало українців. Виконавці роблять це навіть після того, як залишили рідний Донецьк у 2014 році. Про це і розповідають нашим читачам виконавиці Юлія КУЛІНЕНКО та Світлана МЕДВЕДЄВА.   

Музика, що лине зі сцени, коли оркестром диригує Раміро Аріста, неначе втягує слухача в новий невідомий світ. І не лише завдяки звучанню творів, а й через манеру диригування. Це безупинний «танець» рук, ніг і всього тіла, що пульсує енергією. Відкрита усмішка, незвичайна харизма диригента за лічені хвилини притягують глядача і вже не відпускають.

Дорогу до свого акторського покликання Костянтин Лінартович знайшов не одразу. Але коли вступив до театрального вишу, збагнув: гідний цього фаху. І вже понад 40 років він вірний театру й кіно, режисер українського дубляжу, знявся у багатьох фільмах, серед них «Гетьман», у якому зіграв роль Богдана Хмельницького. Сьогодні Костянтин ЛІНАРТОВИЧ гість «Суботніх зустрічей».

Родина Литвинів добре відома в мистецьких колах України. Художник Костянтин Литвин залишив по собі вагому творчу спадщину і передав  синові Олексієві не лише генетичний потяг до мистецтва, а й неординарне бачення світу.