Ситуація на ринку праці України нині складається так, що в деяких регіонах країни спостерігається нестача фахівців у певних галузях. Звісно, це пов’язано з тим, що з початку повномасштабної агресії рф за кордон виїхало понад 8 мільйонів осіб. Проте на ринку є інші цікаві тренди. Тому «Урядовий кур’єр» вирішив більш ретельно зануритися в його нинішню специфіку.

 Цей заклад не тільки найстаріший у системі професійно-технічної освіти Сумщини, а й своєрідний рекордсмен з перейменування: упродовж століття змінював свою назву 13(!) разів. Утім, це жодним чином не впливало на його важливе соціальне значення — заклад залишається надійною кузнею робітничих кадрів області.
Заснований у жовтні 1922 року з ініціативи молоді І Державного машинобудівного заводу як школа заводського навчання (ФЗУ), він пройшов складний і яскравий шлях. За цей час тут підготовлено майже 73 тисячі кваліфікованих робітників для машинобудівної, хімічної, нафтохімічної, газової, атомної, вугільної, харчової, целюлозно-паперової, металургійної та інших провідних галузей промисловості  України й інших країн.

 Роман Боровець із містечка Березне на Рівненщині за фахом технік-технолог ресторанного господарства. Про відкриття власної справи, пов’язаної з його професією, замислювався ще під час навчання в коледжі. Згодом багато й наполегливо працював, щоб заробити кошти й інвестувати їх в омріяну кав’ярню.

 У житті неможливо все передбачити і запрограмувати, інколи трапляються повороти, до яких не готовий. Як наголошує директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, це стосується роботи, яку можна не тільки знайти, а й втратити. А сучасний ринок праці доволі жорсткий і прагматичний. Однак і в таких ситуаціях є рятівний круг. Свого часу уряд запровадив програму видачі ваучерів на навчання, завдяки яким безробітні й певні категорії громадян можуть здобути нову професію чи спеціальність, підвищити кваліфікацію, скоригувати власну освіту і знайти на ринку праці собі місце.

 Урядовій  програмі «єРобота» незабаром виповниться рік. За цей час понад 4,6 тисячі підприємців отримали гранти на започаткування бізнесів на загальну суму 3 мільярди гривень.
Як зазначає заступник міністра економіки Тетяна Бережна, це дало змогу створити додатково 11 тисяч робочих місць, адже ключовий чинник отримання допомоги — створення хоч одного-двох робочих місць.

 У квітні Кабінет Міністрів затвердив порядки надання компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за створення нових робочих місць та за прийом на роботу офіційно зареєстрованих безробітних. Постанова передбачає виплату компенсації в розмірі 50% фактичних витрат сплаченого єдиного соціального внеску (ЄСВ) за працевлаштовану особу на нове робоче місце. «Урядовий кур’єр» докладно аналізує, про що йдеться.

З Ярославом Воробйовим я познайомився, коли готував матеріал про допомогу внутрішньо переселеним особам з Луганщини в Сумській області. І ось днями отримав від нього чергову новину: від благодійного фонду «Восто-SOS» надійшли 70 обігрівачів, 14 тонн паливних брикетів для переселенців. А ще луганка-переселенка Ольга Мірошниченко знайшла роботу — відтепер вона бухгалтер в автошколі «Патріот», яку евакуювали з Сєверодонецька в Суми.

 Підтримка роботодавців і найбільш вразливих верств населення — уряд продовжує працювати над поліпшенням ситуації на ринку праці. Кабінет Міністрів на минулому засіданні затвердив новий порядок надання компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій зареєстрованих безробітних. Тобто розширив програму компенсацій.

 Ситуація з безробіттям і у світі, і в Україні на початку 2023 року дедалі більше ускладнюється. За інформацією Міжнародної організації праці, кількість робочих місць 2023 року скоротиться на 1,5%. І це ще не все: багатьом потенційним працівникам доведеться погоджуватися на роботу нижчої якості, часто з дуже низькою заробітною платою і з недостатньою кількістю робочих годин.

Як пригадує директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, наприкінці 2000-х стало очевидним: місцевий ринок праці потребує кардинально нових важелів і підходів, щоб задовольняти запити роботодавців та потреби безробітних. Із часом дедалі яскравіше виявлявся дисбаланс між пропозиціями і запитами, що поставило на порядок денний відкриття власного центру професійно-технічної освіти, де можна було б  готувати фахівців найбільш затребуваних професій. І що головне, не вчорашніх школярів, а дорослих, тих, хто має життєвий досвід.