Останнім часом на Тернопільщині у громадах запрацювали два нові музеї, а один зуміли відновити. Факт, звісно, приємний з огляду на те, що під час децентралізації в багатьох ОТГ перейнялися радше оптимізацією в галузі культури, закриттям сільських клубів чи бібліотек. А ось у селищі Залізці нинішній рік зустрічали з новиною, яка викликала задоволення і додала радощів: сільський краєзнавчий музей було внесено в перелік музеїв, що є державною власністю та належать до державної частини музейного фонду України.

Полтавський дендропарк — єдиний у місті заповідний об’єкт національного рівня — називають одним із чудес обласного центру, своєрідною його візитівкою. До війни тут майже щодня було людно і весело, його відвідували сім’ями, особливо у вихідні. Діти й дорослі робили селфі біля оригінальних дерев’яних скульптур, які на його алеях розмістили майстри відокремленого підрозділу закладу.
Нині частина працівників зі зброєю в руках захищають країну, а в парку тимчасово не проводять міських розважальних заходів, фестивалів і показів мод.

Цій пісні 108 років. За цей час вона звучала лунко й стиха, живила українців енергією й вірою в українську державність, в нашу звитягу над ворогом, додавала патріотичної снаги й духу, незламності. Вона боролася заповзятливо й сильно, впевнено й щиро. Народившись у рік початку Першої світової війни, пройшла у лавах Українських Січових Стрільців як гімн, у повстанських загонах у буремні 1940-ві, линула тисячоголоссям на вічах за відновлення незалежності України, революційних Майданах.

Ще 2004 року в місті Мукачево відбулася перша пересувна філателістична виставка, присвячена Олімпійським іграм. Тоді вона проходила з нагоди змагань в Афінах. Масштаби виставок ставали дедалі більшими, а 2014-го відбулася вже за участю закордонних учасників. Нинішній зимовій Олімпіаді в Пекіні присвячено чергову виставку олімпійської і спортивної філателії. Разом із численними гостями її відвідав і кореспондент «Урядового кур’єра».

 У Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського презентували арткалендар на нинішній рік. Кожну його сторінку прикрашає світлина з юними вродливими дівчатами-полтавками у жіночому вбранні, яке на Полтавщині носили 100 й більше років тому. Це пробна співпраця модельної агенції «Століття краси» і лялькарки заслуженого майстра народної творчості України, завідувачки відділу Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Наталії Свиридюк. 

«Такої виставки в нас ще не було», — каже заступниця директора Тернопільського обласного художнього музею Ольга Ваврик, адже звикли експонувати здебільшого полотна професійних і знаних митців. Втім, вирішили на тиждень жителям обласного центру показати творчий доробок іконописної школи. Більше того, авторської, натхненник якої — львівський художник, графік, іконописець Андрій Майовець. В експозиції представили 40 ікон 28 авторів, серед них три сакральні роботи пана Андрія.

Віртуальний музей гастрономічної спадщини «Вітрина Закарпаття» підбив підсумки унікального проєкту, втіленого у Хустському районі. Ідеться  про збереження закарпатських автентичних страв. Завдяки інтернету вони стали доступними всьому світу, і відтепер кухарі, де б вони не жили, можуть долучитися до гастрономічних скарбів краю за Карпатами.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту в січні відкрив міжнародну виставку «Українські ляльки мандрують світом». Її організували майстрині-лялькарки, які живуть за кордоном і зберігають національні традиції рідної України. На виставці побував кореспондент «Урядового кур’єра».

Нинішня зима надає нам  змогу відчути весь її норов, а працівники Тернопільського художнього музею запросили насолодитися сюжетами цієї пори року на полотнах. Експозицію так і назвали: «Зимова феєрія». І справді кожен репрезентований художній твір — своєрідне дійство, де зимова казка постала у всій красі.

Відійшов у минуле ще один рік нашого протистояння гібридній російській війні. Упродовж новорічних і різдвяних свят, бажаючи одне одному миру, добра й усіляких гараздів, сподівалися, що бодай у ці дні ворог перестане чинити агресію. Адже із прадавніх християнських часів у традиційній молитві на Святвечір ідеться: «Якщо між членами сім’ї або сусідами були якісь непорозуміння чи сварки, їх слід залагоджувати взаємними вибаченнями, запорукою на подальший мир і злагоду».