Рядки з відомого романсу Олександра Олеся «Чари ночі» повною мірою розкривають стан природи найкращої пори року — весни. Апофеозом цього яскравого буйноцвіття природи у всі часи був і залишається травень. У народному фольклорі йому присвячено численні прислів’я, приказки та прикмети. Найбільш уживані у наш час: «Травнева роса — то дівоча краса», «Травневі роси — щедрі покоси», «Якщо травень квітучий — на літо родюче», «Травневий дощ — жито, як хвощ» та ін.

Настав Страсний тиждень у католиків, а 4 квітня вони святкуватимуть Великдень. У православних християн Страсний тиждень розпочнеться в останню неділю квітня, і святкуватимуть Воскресіння Христове вони 2 травня. Укрінформ вирішив розказати, чому такий великий розрив — майже місяць — між святкуваннями і як розраховують дату Великодня.

Весна припізнюється. Найхолоднішим за останні сім років був лютий. Перший весняний місяць також не пестив нас очікуваним потеплінням. Трапилися численні природні катаклізми. Алжир, Чилі, Японія потерпіли від потужних землетрусів, в Ісландії через 800 років прокинувся вулкан, тривалі зливи спричинили масштабну повінь в Австралії, північний Китай накрила пилова буря.

Усупереч лагідним прогнозам метеослужб, останній місяць зими повною мірою виявив лютий норов. Крижані шторми і торнадо накрили штати Орегон, Техас і Північну Кароліну у США. Бельгію, Францію та Чехію затопили наймасштабніші за останні 30 років повені. У Туреччині провінцією Ізмір пронісся нищівний ураган. У Гватемалі почалося виверження вулкана Пахая. На узбережжі Тайваню трапився землетрус 5,4 бала. Європу й Україну завалило снігом. До всього людство потерпає від пандемії коронавірусної хвороби, яку спричиняють дедалі нові штами вірусу.

Так і хочеться гукнути вслід за Степаном Руданським: «Чого ж ви стали? Гей, воли!», поглянувши на новий сніговий витвір жителя села Шевченкового Звенигородського району на Черкащині Віктора Голуба. І справді, воли, а ще більше — їхні господарі на возі вийшли пречудовими. Такі собі українські персонажі, які їдуть кудись у справах. Чи не попроситися до них на воза, може, розкажуть щось цікаве про життя-буття?

«Любов — вселенська сила. Вона пояснює і дає сенс життя». Ці слова Енштейна цитує у вступному слові до книжки «Скарби краси» доктор педагогічних наук, лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди Галина Сагач. Цю збірку нарисів, новел і публіцистичних роздумів присвячено талантам, виявам любові, які надихають і зворушують, — освітянам.

Аномальні явища першого місяця зими тривали й у січні. Найрезонансніші з них дивували усіх. У пустелі Сахарі випав снігом, а стовпчик термометра опустився до -3 градусів. Іспанію накрив шторм «Філумена», що спричинив зниження температури до -25 градусів. Великій Британії завдав чимало лиха шторм «Крістоф». Із територій, потерпілих від повені, довелося евакуювати тисячі людей. Тривалі зливи спричинили нищівні повені у Болівії та Індонезії. У цей час Греція потерпала від раптової спеки — 31 градус вище від нуля!

Нині навряд чи хто з корінних харків’ян може пояснити, звідки походить назва однієї з центральних вулиць міста Коцарської. Її в часи радянської русифікації примудрилися перековеркати на російський лад, тож досі частина табличок позначає її як «Кацарскую». А саме на цій вулиці ще наприкінці ХVII сторіччя мешкали майстри, які виготовляли унікальні не тільки в Україні, а й у світі довговорсові вовняні килими-коци. І як свідчать фахівці, лише в Харкові застосовували особливу технологію гладкого ткацтва на вертикальному верстаті, завдяки якій смуги ткання перемежовувалися ворсовими рядами. Саме довгий ворс виокремлював коци у вид махрових килимів.

Глечики, горщики з покришками, миски, макітри, куришки, кухлі, свічники впродовж тривалого історичного періоду були атрибутами традиційно-побутової та обрядової культури українців.

Якщо на заході країни традиції святкування Різдва Христового віками передають з покоління в покоління, південні та східні області за тривалий час совєтізації частково втратили українські звичаї. Для багатьох людей старшого покоління відзначення Нового року важливіше, ніж Різдво. Та ситуація змінюється останніми роками. Завдяки небайдужим людям, які цінують народні обряди, відновлюють їх і навчають дітей та молодь.