Дорога міжнародного значення М-12 на Він­ниччині проходить через селище Вороновиця. На туристській мапі країни його помітно: саме тут Олександр Можайський уперше у світі створив у кресленнях літак. Про це розповідають експонати Вороновицького музею історії авіації та космонавтики. Заклад розташовано у палаці Грохольських — Можайських — пам’ятці архітектури національного значення.

На жаль, тривалий період будівля мала непривабливий вигляд. Але у червні цього року після завершення капітальних реставраційних робіт фасаду палац ніби вмився вранішньою росою. Тепер туристи мають нагоду не лише ознайомитися з експонатами музею, а й насолодитися оригінальною архітектурою XVIII cторіччя. 

За рухом пасхалій Масниця випадає на останній тиждень м’ясниць та запусти на Великий піст. Останній тиждень м’ясниць — сирний. Звідси й назва — Масниця. Свято це відоме майже всім народам Європи, та в нас воно зберегло давню національну специфіку. 

До неї готувалися надзвичайно ретельно — і співробітники закладу, й колекціонери, художники та знавці фарфору-фаянсу. Адже увічнення нашого генія слова і думки саме у тонкій кераміці, яка є індикатором ідентичності кожного народу, не випадкове. Ще за життя Тарас Шевченко навідувався до  Межигір’я, розумів значення здобутків Києво-Межигірської фаянсової фабрики (на ній деякий час також випускали і фарфор) для пересічних українців. Адже з демократизацією цього вишуканого матеріалу мистецтво входило через побут у кожну оселю, перетворювало родинне спілкування на церемонію та свято. Нині на виставці «Шевченкіана в українській тонкій кераміці» до 202-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича зібрано найкращі твори останніх двох століть, виконані у фарфорі та фаянсі, присвячені Кобзареві. 

Показав лютий свій норов як слід, та супротиву наступу весни вистачило лише до Стрітення. Швидко розтопило стрітенське сонечко снігові замети, а теплий дощик залишки змив. Зазеленіла трава у скверах, затуркотіли весело голуби, горобці зчиняють гамірливі бійки за місця майбутніх гніздувань. І раптом довгоочікуване: «Покинь сани, бери віз! Покинь сани, бери віз!» Це традиційне повідомлення синичок про те, що прийшла весна.

Перший місяць весни для хлібороба — початок активної щоденної праці у полі і в городі. Але упродовж м’ясопусного тижня (6—13) ще можна буде у святкових розвагах провести зиму. Зимові м’ясниці завершуються святом Колодія або Масляною. У наші дні стало традицією організовувати на Масляну велелюдні народні гуляння. Учасників свята пригощають обрядовими стравами. Млинці з топленим маслом, медом, ікрою; вареники із сиром, м’ясом, капустою, грибами; квас і медовуха — головні наїдки і напої. Відсвяткувавши, люди кажуть: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала. Якби ж тебе сім неділь, а Посту — одна». 

Вона втілювала і осмислювала світ у жанрі наїву і стала прикладом вірності творчості в собі. Феномен Приймаченко в своєрідному сполученні традицій народного мистецтва і особистої манери без тиску панівної ідеології.

На виставці представлено понад 300 творів із Національного музею народного декоративного мистецтва, де загалом зберігається 651 екземпляр «її власної реальності — небаченої, дивовижної, незбагненної». А також альбоми з малюнками в її улюбленій техніці гуаші з насиченими кольорами та авторська неполивана кераміка. 

Зима цього року припізнюється. Замість снігу листопад щедро полив спраглу землю теплими дощами. Це дуже сприятливі умови й запорука доброго врожаю озимих. На тлі економічних збитків, пов’язаних з російською агресією, наша держава впевнено виходить на світовий ринок зерна. Успішне завершення осінньо-польових робіт додає впевненості, що і в наступному році хліборобська нива віддячить високим урожаєм.

Отже, листопад пригальмував наступ зими. Але вона вже стукає у вікно. «Грудень у дорозі — зима на порозі», — каже народна мудрість. За попередніми прикметами (на Покрову сніг випав у західних регіонах,  на Михайла погода була похмура, а на Закарпатті з проливними дощами, що спричинили повінь), зима буде теплою, з частими відлигами. Але в народні прикмети листопада грудень може внести свої поправки. Щоб передбачити прогнози на наступні зиму, весну і літо, старі люди здавна беруть до уваги стан погоди у такі дні грудневих релігійних свят: Платона і Романа (1), Третя Пречиста (4), Катерини (7), Андрія Первозванного (13), Варвари (17), Миколая Чудотворця (19). 

Днями у Національному заповіднику «Софія Київська» відкрилася виставка «Володимир Великий — творець Української держави», присвячена 1000-річчю по смерті видатного київського князя. А напередодні пройшов міжнародний фестиваль «Анна-фест» і відкрилася експозиція «Анна Ярославна. Повернення в Європу», присвячені онуці Хрестителя французькій королеві Анні Ярославні.

Чому саме Софія Київська стала місцем проведення гучних мистецько-історичних заходів? Один з найвеличніших православних храмів давнього Києва започаткував Володимир Великий за зразком Софії Константинопольської. Звідси ж батько — князь Ярослав, брати й сестри проводжали Анну Ярославну в далеку і не відому їй Францію, королевою якої вона стала. Власним розумом, гідністю, освітою й красою онука Хрестителя підкорила не тільки правителів, а й європейську спільноту. 

Мало хто знає, що всім відомий Хмільник став курортом завдяки випадку. Свого часу гідрогеологічна експедиція, виконуючи замовлення з пошуку питної води для міста, знайшла воду, яка за хімічними властивостями становить бальнеологічну цінність. Тож у 1938 році  тут відкрили першу невелику водолікарню. 

Старовинний Острог, розташований на відстані близько 40 кілометрів від обласного центру Рівне, довгий час вважався одним із найголовніших міст Волині. У XIV — XVII століттях ним володіли найвпливовіші та найбагатші в Україні князі Острозькі — нащадки давньоруських князів.

Творець Малого герба України, засновник українського архітектурного стилю модерн, художник Василь Григорович Кричевський (1872—1952) та його не менш талановита родина почали створювати одну з кращих сторінок українського мистецтва з кінця ХІХ століття й роблять це донині. Хоч більшу частину життя змушені були робити це за кордоном.

Після смерті Василя Кричевського в далекій Венесуелі його донька — художник, скульптор, ткаля, вишивальниця – й сини,  відомі мистці акварельного живопису, не наважилися повернутися в Україну: родинні коріння сина Василя (1901—1978) й доньки Галини (1918—2006) проросли вже в Каліфорнії (США), сина Миколу (1898—1961) доля закинула до Парижа. І вони, і нове покоління Кричевських зберегли теплі почуття до рідної землі. Серед них — художниця Катерина Кричевська-Росандіч, онука Василя Григоровича. Нині їй 88 років, разом із сім’єю вона мешкає в містечку Маунтен-В’ю, штат Каліфорнія.