Появу Національного музею гончарства в Опішному напророчили ще в ХІХ столітті. Спочатку професор Анастасій Зайкевич у 1879 році вперше здійснив польову експедицію й зібрав колекцію глиняних виробів Опішного, за якою 1882-го опублікував перший у Європі альбом з мотивами українського гончарного орнаменту. 1893 року те саме зробив Іван Зарецький, який зібрану колекцію кераміки передав музеєві Полтавського земства. У 1904-му художник-кераміст Петро Ваулін заснував в Опішному перший в Україні громадський музей старовинних гончарних виробів.

Здавалося б, що нового можна сказати про вишиванку. Цей предмет одягу — один із нев’янучих символів, який єднає українців, хоч би де б вони жили. Проте мало хто завдає собі клопоту, щоб самому навчитися виготовляти його. Мовляв, навіщо, якщо можна піти в магазин і підібрати собі вишивану сорочку до вподоби. Але вдумаймося: чи має річ, придбана в торгівлі, таку саму духовну, естетичну вартість, як виготовлена власноруч? Звичайно, ні.

Липень — маківка літа. Природа демонструє свою щедрість розмаїттям дарів землі. Вибір садовини та городини на ринкових прилавках такий великий, що очі розбігаються. А які мальовничі о цій порі лани! Золотавим маревом милують око посіви соняшнику і рапсу, первозданною білизною — гречки, небесною блакиттю — льону. «Липнева пора, як дівка чарівна», — таким прислів’ям охарактеризувала народна мудрість другий місяць літа.

Свято Трійці велелюдно відзначають у містах і селах й у наші дні

Дванадцять років тому Україна підтримала ініціативу ЮНЕСКО й приєдналася до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Як цю роботу виконують на Полтавщині, «Урядовому кур’єру» розповіла завідувачка відділу культурно-масової, виставкової та видавничої роботи, розвитку декоративно-ужиткового, образотворчого мистецтва комунальної установи «Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» Полтавської обласної ради Наталія СВИРИДЮК.

Були на нашій пам’яті весни з дощовими грозами, градобоями, снігопадами, морозами і суховіями. Але таке глобальне лихо о цій порі переживаємо вперше. Щодня підступна пошесть позбавляє життя тисяч людей у всьому світі. Дуже боляче, що в цей час довкола оживає природа, буяє різнотрав’я, квітують сади. Та милуватися цією красою можна здалеку — карантин. Відвідувати моє улюблене місце прогулянок Пуща-Водицький лісопарк заборонено. Спостерігаю за природою з вікон квартири на сьомому поверсі.

У традиційних кліматичних прогнозах синоптики завжди нагадують про норовливий характер першого місяця весни. Але цьогорічний березень увійде в історію метеорологічних служб із новим доповненням про глобальну пандемію. Непрогнозоване, несподіване лихо кинуло людству виклик. Наслідки його катастрофічні. Може, вони нарешті витверезять розробників нових видів зброї й тих, хто використовує її для здійснення загарбницьких намірів. Адже одного разу з лабораторної пробірки може втекти такий вірус, що протидіяти йому за короткий час стане нікому.

Прогнози синоптиків, що останній місяць зими буде нелютим, не виправдалися. Щоправда, цього разу природа дошкулила людям не морозами, а нищівними буревіями і повенями. Потужні урагани «Кіара» і «Денніс» прокотилися руйнівною лавиною територіями Великої Британії, Бельгії, Норвегії, Німеччини, Шотландії, Швейцарії. Дісталося й західному регіону України.

На порозі останнього місяця зими згадаймо, якими надзвичайними подіями відзначився цьогорічний січень. Нищівна пожежа в Австралії, екологічний марш «Проти вимирання» у Брюсселі, потужний землетрус у Туреччині, заметілі в Канаді, яких не бувало 20 років, сходження лавин у Пакистані, виверження вулкана Тааль на Філіппінах, тривожне повідомлення Грінпіс, що у Світовий океан щороку потрапляє 12 мільйонів тонн пластику.

Тепер косівські керамічні вироби отримали визнання на світовому рівні, їх вважають художнім надбанням людства. Цю технологію ще з ХІХ століття опанували жителі не тільки міста, а й близьких сіл Пістинь, Вербівці, Космач, Рудник, Старий Косів та інших. Це край, населений майстрами світового рівня