Пам'ять

  • Генеральний конструктор: від паровоза до ракет

    Із чим або ким асоціюється Конотоп на Сумщині у пересічного українця? Мабуть, з Конотопською битвою 1659 року або конотопською відьмою, увічненою Квіткою-Основ’яненком. У більш прагматичних сучасників — з великим залізничним вузлом. І майже ніхто не згадує про космос. Хоч у місті ці дві галузі тісно пов’язані.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Добрим ельфам кордони не заважають

    Про унікальний аукціон добра «Свята без тата» мені розповіла відома нашим постійним читачам майстриня авторка «Креативної книги» з Рівного Олена Медведєва, чиє ім’я вже двічі вписано у Книгу рекордів України: 

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Відродження легенди

     Його збудували 1916 року за проєктом і під керівництвом співавтора будівлі Кричевського-Лебіщака — Юрка Лебіщака, і до 1985 року ним користувалися спершу Опішненський гончарний показовий пункт, потім артіль, завод «Художній керамік». За 36 років вимушеної бездіяльності виробнича споруда зазнала незначної руйнації, зокрема у стіні місцями викришилася цегла.

  • Із сузір’я Нарбутів

     Березівська територіальна громада унікальна. Тут кожне  маленьке чи велике село має неповторну історію. Талановиті люди, серед яких митці, політики, науковці, народжені на рідній землі, прославили край на всю Україну, на весь світ. Це брати художник-графік Георгій та поет і видавець Володимир Нарбути, поет і перекладач Василь Туманський, дослідниця фольклору громадська діячка Пелагея Литвинова-Бартош, військовий офіцер Олександр фон-де Бріген. Кожне прізвище — історичний діамант.

  • Відділ новин «Урядового кур’єра

    Голодомор: ніколи знову

    Наша держава і світ ушанували пам’ять безневинних жертв голодоморів в Україні. У трагічні дні історії свої смертельні врожаї збирав масовий штучний голод 1921—1923 років, Голодомор 1932—1933 та масовий штучний голод 1946—1947. 

  • Відділ регіональних проєктів

    1,5 мільйона дітей загинуло внаслідок штучного голоду

     Більшість свідків Голодомору, які наприкінці 1980-х наважилися вголос заговорити про ті страшні події, у 1932—1933 роках були ще дітьми. Можливо, їм було найважче. Пережитий голод не лише забрав у них здоров’я і часто рідних і друзів, смерті яких вони бачили на власні очі. Він забрав усі світлі барви їхнього дитинства, замінивши їх безпорадністю й покорою, німим розпачем та зруйнованою вірою в людяність і добро. Лише наприкінці життя їм відкрилися справжні причини цього лиха і страшні його наслідки не для одного покоління українців.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Вишита «Марія» прямує до Торонто

    Авторка проєкту «Креативна книга» уже добре знайома читачам «Урядового кур’єра» письменниця Олена Медведєва презентувала в Рівному вишиту «Марію» Уласа Самчука. Символічно — до Дня пам’яті жертв Голодоморів. Саме цей роман заслужено вважають одним із найсильніших творів про велику трагедію українського народу. На прикладі гіркої долі однієї родини автор довів, що найстрашніша смерть у світі — від голоду.

  • Відділ регіональних проєктів

    Збережи пам’ять. Збережи правду

    Очевидців Голодомору, а їм нині щонайменше 90 років, залишилося дуже мало, і саме тому їхні спогади такі цінні. Живі дитячі враження, заряджені тяжкими, зовсім не дитячими емоціями, особливо закарбовуються в пам’ять і залишаються там назавжди. Навіть у такому поважному віці люди діляться пережитим і не забули безлічі подробиць і деталей. Цим розповідям можна довіряти, їх треба ретельно збирати і записувати, бо ті гіркі спогади виявилися міцними й беззаперечними свідченнями про злочин, який скоїла кремлівська влада в часи СРСР проти українського народу. 

  • Микола ШОТ,«Урядовий кур’єр»

    Де була криївка, постав меморіал

    На лісовому масиві Старківка села Шибалин неподалік м. Бережани на Тернопільщині 24 жовтня відправили панахиду, освятили та відкрили оновлений меморіал воїнам Української Повстанської Армії Василеві Соляру, Іванові Львівському, Михайлові Ухману, Михайлові Соляру та Йосипові Совину. Тут у криївці, збудованій власноруч, вони 18 квітня 1947 року загинули, але не здалися ворогові.

  • Андрій МЕЛЬНИЧУК

    ...А він вижив!

    Про відважного воїна часів Другої світової Володимира Майборського нині згадують дедалі рідше. То колись у його мальовничі Зіньки на Хмельниччині приїжджали юні слідопити, щоб подивитися на живу легенду, воїни дивізії, у якій воював, невгамовні журналісти. Не те тепер. Інтерес до його подвигу, на жаль, слабшає.