КіноТеатр

  • Ірмі Вітовській вручили корону

    Гран-прі за найкращу повнометражну картину отримав фільм режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Він удостоївся й призу за найкращу режисерську роботу, а актрису Ірму Вітовську, виконавицю ролі головної героїні стрічки, нагороджено призом за найкращу жіночу роль.

  • Село Бугаївка працює і воює

    За роки війни ці справжні народні артисти — сільські вчителі, працівники культури, медики, доярки, механізатори дали близько 60 концертів. Бувало й так у перші роки війни, що ось іде концерт, тут співають і танцюють, а десь поряд гримить артилерійська канонада.

  • Чи перевівся Мартин Боруля

    Новий театральний сезон у Тернополі розпочали прем’єрою класичної п’єси. На сцені академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка знову звернулися до шедевру української драматургії — «Мартина Борулі» Івана Карпенка-Карого. «Бачите, як перевівся Боруля», — прозвучить з уст головного героя одна із фраз. Чи перевелася насправді соціальна, суспільна значущість твору, якому вже понад 130 років і який певною мірою ґрунтується на фактах із життя родини автора?

  • «Сільські сцени» доступні майже всім

    Чому опера? З оперою як жанром твір споріднює вокал і партія камерного оркестру. Тут два солісти — сопрано і баритон, які співають по дві арії й виконують два дуети. Партія камерного оркестру акомпанує солістам, виконує короткі зв’язки між номерами, грає увертюру й наприкінці твору бере участь у короткому дуеті-завершенні.

  • Олег ЧЕБАН

    Як для дорослих, але трохи краще

    Усі люблять дарунки, особливо малеча. Подільські діти з цієї осені мають змогу насолоджуватися виставами театру ляльок у глядацькій залі, яка сама нагадує казку. Неймовірними називають можливості нової сцени актори, а новосілля творчого дому — подією державного масштабу. І це справді так. Україна прийме Міжнародний фестиваль театрів «Подільська лялька» не лише з гордістю за свої таланти, а й за умови, в яких сіють добре й вічне.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Історія успіху українського Голлівуду

    Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи сприйняти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них неповна без комплексного висвітлення феномена кіно 1920-х. На цьому під час відкриття Музею кіно в столичному Довженко-Центрі наголосив його генеральний директор Іван Козленко.

  • «Заборонений»: говори, якщо є що сказати

    «Заборонений», який ще до виходу на широкі екрани привернув увагу глядачів. Художній фільм про видатного українського поета, перекладача, мислителя, літературознавця, правозахисника, дисидента й неймовірно сильну людину Василя Стуса. Це не тільки історія однієї людини, це історія цілої епохи. Своїми враженнями від прем’єри ділиться кореспондент «Урядового кур’єра».

  • Довгих років тобі, Одеський форуме кіно!

    Дев’ять  днів, протягом яких тривав X Одеський міжнародний кінофестиваль, пролетіли як одна хвилина. Багато хто з організаторів та постійних гостей заходу зізнавався, що десять років промайнули для них несподівано швидко. Проте не варто жалкувати за згаяним часом.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Ким ти був насправді?

    Творчий колектив Сумського обласного академічного театру імені М. Щепкіна з тих, які дарують глядачеві не просто вистави, а години високої естетичної насолоди і вишуканої краси. Здавалося б, упродовж минулого театрального сезону щепкінці запропонували шанувальникам аж 14 прем’єрних вистав — одна краща за іншу, не схожі між собою, ексклюзивні, які наче підводили умовну риску під межею довершеності й майстерності.

  • А ви знаєте, хто такий Вій?

    78-й театральний сезон Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру завершує прем’єра — міфічний «Вій» за однойменним твором Миколи Гоголя. І вже зрозуміло: ця вистава в тоні особливого стану хвилювання, тривоги, що постійно наростає в очікуванні розв’язки напружених подій, увійде до переліку найбільш шанованих глядачем. Загалом про здобутки театрального сезону, що минає, та плани на майбутнє розповідає директор театру Сергій Дорофєєв.