Підприємництво

  • Микола ШОТ

    Співпраця з громадами плідна

    Компанія «Контінентал» орендує та обробляє землю і вирощує врожаї в п’яти областях країни. Вона дбає не лише про виробничі показники. Прагне, щоб співпраця з пайовиками була плідною, якнайпродуктивнішою для громад. Торік для втілення соціальних ініціатив надала 34 мільйони гривень, цьогоріч уже спрямувала на потреби інфраструктури, медицини, освіти, культури, духовності, облаштування територій майже 25 мільйонів гривень.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Сир із Божої гори

    «Скуштуйте сиру з Божої гори! Самі варимо!» — припрошує господиня ятки на осінньому ярмарку. Куштую напівтвердий, тоді — бринзу: унікальний смак! Тож і відбою від покупців немає: розкуповують люди й свіженькі сири, і сметану та масло — тільки встигай подавати.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    У Лебедині оселилися равлики

    Доволі несподіваний вид бізнесу обрали у Лебедині на Сумщині. Віднедавна тут вирощують ексклюзивних молюсків.  За словами керівника проєкту Ярини Багатиренко, все розпочалося з відпочинку на Херсонщині, де випало зустрітися з ентузіастами равликової справи.

  • З волинського лісу — до американського столу

    З весни і до пізньої осені значна частина волинян іде до лісу за його дарами, щоб урізноманітни меню власного столу. Натомість у лісівників зовсім інші цілі. І до основних напрямів їхньої діяльності, лісозаготівлі та лісовідновлення, додається безліч додаткових завдань, з-поміж яких — приємно здивувати та зацікавити гурманів продукцією власного виробництва.

  • Сеньйор чері зі Станиці

    Станиця Луганська завжди славилася овочівниками. Але рік у рік люди, які вирощували в теплицях ранні помідори й огірки, везли смачний товар на оптові ринки обласного центру і далі, на схід. Події 2014 року порушили усталені традиції, лінія розмежування відрізала Луганськ від української Луганщини. Потрібно перебудовувати географію збуту.

  • Вікторія ВЛАСЕНКО

    Держава фінансуватиме вітчизняні інновації

    Ці кошти спрямовуватимуть на підтримку стартапів, на реалізацію яких необхідно 25—75 тисяч доларів протягом 24 місяців. Про це під час урочистої церемонії презентації фонду, яка відбулася в столичному інноваційному парку UNIT.City, розповів Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. На його думку, бюджет вітчизняного інноваційного фонду в майбутньому може сягнути 4 мільярдів гривень.

  • Роман КИРЕЙ

    «Яблуневий цвіт» обіцяє рясний урожай

    Молодий садок ранньою весною сповнений енергії — вона в набухлих бруньках, готових розкритися листям, а подекуди й цвітом, у блискучих ще тонких стовбурцях кількарічних яблуньок. Та найбільше енергії й завзяття в тих, хто плекає цю красу. Світлана та Сергій Пащенки вирощують у Городищі на Черкащині сучасний сад. Два роки тому Світлана взяла участь у грантовій програмі від НВФ «Урожай» і виграла 40 тисяч гривень на садивний матеріал. Розвиваючи проект, як кажуть, з нуля, родина придбала мотоблок, бочку, систему поливу й насос

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Усяка медовуха має свій секрет

    В Україні нині проблема реалізації меду. Тож частина пасічників варить з нього цілющі напої, що стають неабияк популярними. На виставках-ярмарках, а то й під час масових заходів можна побачити ятки з медовими напоями. Вистачає їх і на відомій бджолярськими традиціями Полтавщині

  • Олена ІВАШКО

    Королеви чебуреків

    У 2016 році дві жительки Алушти наукові співробітниці Кримського природного заповідника переселилися із Криму в Каховку на Херсонщині. Ірина Мамроцька та Олена Бурзієва вирішили почати життя з чистого аркуша. І якщо в Криму колись вони досліджували дерева і комах, то тепер готують кримськотатарські страви й реалізують власний міні-бізнес-проект. Справою задоволені, щодня випікають по 400 пиріжків, янтиків і чебуреків. Звісно, в розмові ще не можуть уникнути слів «наш Крим», «наша Алушта», «наш заповідник». Адже вкрай непросто було полишити улюблену справу, налагоджений побут,  житло, друзів і родичів. Українські патріотки розповідають, що після окупації Криму життя там стало нестерпним: кримський природний заповідник занепав, а моральний тиск став дуже відчутним. Щирі, енергійні, доброзичливі жінки знайшли свою долю в українському містечку

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Миколина ферма

    Полтавець Микола Шапаренко з дитинства хотів стати зоотехніком. Тому що на Полтавщині ця професія престижна. І все життя йшов до своєї мети. Закінчив сільськогосподарські технікум, інститут. Потім працював на фермі в господарстві, на полтавському молоко- й решетилівському маслозаводах. Але повернутися в село й заснувати свою молочнотоварну ферму наважився тільки після того, як дізнався про урядову програму підтримки тваринництва, під яку надають істотні кошти