Пам'ять

  • Віктор ШПАК

    «Рідна мова — життя духовного основа»

    Лауреат двох Сталінських та Ленінської премій, депутат Верховної Ради СРСР п’яти скликань, дійсний член Академій наук УРСР і СРСР, орденоносець, чиї твори за життя стали класикою і ввійшли в навчальну програму радянської школи, — таким зображали поета комуністичні ідеологи. Проте видатний літературознавець Євген Маланюк із далекої еміграції відгукувався про Максима Рильського як про українця-патріота «без галасу і зайвих жестів» і порівнював його з вояком, «що до кінця відстрілюється на останній заставі, хоч бачить, що залога вже перебита, а підмога жахливо спізнюється».

  • Ігор ЗОЦ

    «Він прийшов на Донбас, як до рідного дому…»

    Нещодавно жителі селища Шевченко біля Покровська за підсумками громадських слухань підтримали ідею створення ландшафтного заказника місцевого значення «Шевченківський степ» загальною площею 58,7 гектара на території, що належить цьому населеному пункту. Ідеться про ділянку степу на схилі правого берега струмка Солоний, який впадає в річку Солону і де досі існують рідкісні види флори й фауни. Це буде перша природна пам’ятка в Донецькій області з іменем Великого Кобзаря, який ніколи там не був, і це добре всім відомо.

  • Де впаде сотня, стануть мільйони

    Назар Войтович з Тернопілля назавжди залишиться сімнадцятирічним. Уночі 19 лютого 2014 року він поїхав до Києва, а вже наступного ранку під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї. Від пострілу снайпера загинув того чорного дня й активний учасник Євромайдану 19-річний збаражець Устим Голоднюк, який рятував поранених побратимів на Інститутській. Куля ввійшла йому в потилицю, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком.

  • «Незабаром я неодмінно приїду…»

    Його могила — на Вирівському кладовищі в місті Конотоп Сумської області. На пам’ятнику зі світлини дивляться зовсім юні очі — веселі, проникливі, світлі й водночас дорослі. Здається, встигли ввібрати в себе стільки досвіду, знань і мудрості, що юнак ось-ось озветься, заговорить. І тільки дві дати з короткою рискою посередині повертають до гіркої й пекучої реальності. Народний Герой України, кавалер Бойового Хреста Корпусу, ордена «За мужність» III ступеня, нагороджений медалями «За жертовність та любов до України», «Сильному Духом», студент інституту психології Сумського педагогічного університету ім. А. Макаренка. Це про нього — Андрія Кривича, якому 24 січня виповнилося б 21.

  • Павло КУЩ

    «Смерч» з-за «парєбріка»

    У свої три рочки він ще не зовсім розумів, що таке війна. Тільки й знав: цього лиха треба боятися. Так казали вдома мама і тато. Те саме повторювали виховательки у дитячому садочку. А ось хлопці із старшої групи були іншої думки. Вони весело гралися у війну, ховалися під столиком від «бомбьожки» і голосно сміялися. Тому це було ні краплиночки не лячно. А потім…

  • Павло КУЩ

    Суботній залп без покарання

    Минав тільки перший рік «громадянської війни» на території українського Донбасу. Суботнього ранку 24 січня 2015 року два дивізіони реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» збройних сил Російської Федерації здійснили понад 120 пострілів некерованими реактивними осколково-фугасними снарядами в бік Маріуполя. Головною ціллю російських терористів у погонах був блокпост ЗСУ в селищі Виноградне, проте під потужний обстріл потрапив житловий мікрорайон Східний. Внаслідок використання важкої смертоносної зброї загинули 30 мирних жителів Маріуполя, більш як 90 осіб зазнали різноманітних поранень.

  • Павло КУЩ

    Міцніші за бетон

    20-22 січня 2015 року вцілілі захисники руїн донецького аеропорту стали залишати позиції й виходити на «велику землю». Бо на відміну від звичайних людей, тих умов, які на той момент тут склалися, не витримав навіть надміцний бетон: бойовики підірвали перекриття нового термінала. Серед останніх, хто з боями пробивався з-під руїн, були два десятки бійців 90-го окремого аеромобільного батальйону. Щоправда, 27 січня українці внаслідок успішної операції знов тимчасово відвоювали частину цієї території, щоб забрати тіла побратимів, які тут залишилися. Та загалом оборона ДАП, який ворог обстрілював з усіх видів зброї й безуспішно штурмував протягом 242 діб, вже стала історією.

  • Втрачені в небі Ірану

    19 січня нарешті сталося те, на що рідні та близькі загиблих українців чекали від моменту, як 8 січня почули страшну звістку. Тіла 11 співвітчизників, серед яких двоє пасажирів і дев’ятеро членів екіпажу, повернулися на Батьківщину. Борт із загиблими в тегеранській катастрофі рейсу PS752 перетнув державний кордон і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль» близько одинадцятої ранку.

  • Любомира КОВАЛЬ

    Пізнаваймо історію через суспільний діалог

    Новопризначений голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який став до роботи 17 грудня 2019 року, змінивши історика Володимира В’ятровича, провів першу пресконференцію. Представив його громадськості та журналістам міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.

  • Наша незабутня Зоя

    Зоя Краснодемська прийшла працювати в нашу газету на початку 1990-х років уже сформованою й відомою журналісткою. До того була обласна газета «Радянська Буковина» (Чернівці), куди вона приїхала після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, а згодом — республіканська «Радянська освіта». Вона швидко влилася в колектив, стала своєю. По-перше, спрацював високий професіоналізм, а по-друге, вміння знаходити спільну мову з колегами, авторами газети у найскладніших ситуаціях.