РІШЕННЯ 

Ставки та водосховища Полтавщини, разом із гідроспорудами на них,  передадуть в оренду
 

Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону.

Щоб зійшлися «дебет  з кредитом»

Упродовж 2006—2009 років у районах востаннє проводили інвентаризацію водних об’єктів. За даними райдержадміністрацій, в області налічується 69 малих водосховищ і 2688 ставків загальною площею водного дзеркала майже 25 тис. га. Найбільше ставків у Глобинському, Миргородському, Зіньківському, Хорольському, Лохвицькому, Карлівському та Шишацькому районах. Встановлено, що майже 800 з них потребують поліпшення екологічного стану та ремонту гідротехнічних споруд. Повільно ведеться паспортизація водних об’єктів. Отож обласне керівництво вважає за необхідне найближчим часом виконати роботи з уточнення матеріалів інвентаризації земель водного фонду, ставків і водосховищ, провести їх паспортизацію, вирішити питання щодо посвідчення прав користування цими водними об’єктами. Тобто за кожним із них закріпити господаря. Одним із напрямків розв’язання проблеми може бути передача водних об’єктів із землями водного фонду, на яких вони розташовані, в оренду.

Ще багато ставків потребують хазяйновитих орендарів, щоб бути доглянутими і з рибою. Фото з сайту tvoyarybalka.com.ua

Тему використання внутрішніх водойм та  розвитку рибного господарства Полтавської області обговорили й на спільному розширеному засіданні колегії облдержадміністрації й регіональної ради з питань взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відмічено, що за чинним законодавством в області проводиться певна робота з передачі в користування на умовах оренди водних об’єктів, що перебувають у басейнах річок загальнодержавного значення, та земельних ділянок із земель водного фонду. Обласна держадміністрація відпрацювала конкретні підходи з вирішення цих питань. Створено робочу групу з реалізації комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання водних об’єктів для риборозведення. Остання розробила «Тимчасовий порядок надання водних об’єктів, що перебувають у басейнах річок загальнодержавного значення, у користування на умовах оренди», проект «Договору оренди водного об’єкта» та порядок надання водних об’єктів у користування на умовах оренди.  Ці матеріали мають рекомендаційний характер і використовуються райдержадміністраціями при передачі водних об’єктів в оренду.

Окрім цього, як повідомив заступник начальника Полтавського облводресурсів Олександр Чмир, торік його відомство спільно із сільськогосподарською дорадчою службою, управліннями охорони  навколишнього природного середовища, земресурсів, облсанепідемстанцією, ветмедицини, рибоохорони, вченими НААН і райслужбами провели шість кущових нарад-семінарів у Глобинському, Хорольському, Машівському, Гадяцькому та інших районах з відповідними роз’ясненнями і навчаннями щодо питань оренди водних об’єктів, демонстрацією тих, що нині надані в користування орендарів. 

Без труда не виловиш і рибку зі ставка

За оперативними даними, станом на 1 квітня 2012 року райдержадміністрації передали в користування юр- та фізособам на умовах оренди 780 ставків загальною площею водного дзеркала 6 тис. га. Найбільше — по 56 — у Гадяцькому, Лохвицькому та Чутівському районах, 51 — у Полтавському, 44 — Диканському, 32 — Великобагачанському. Від орендної плати за ставки до обласного бюджету торік надійшло більш ніж 0,5 млн грн.

Учасники колегії зазначали, що передача в оренду водних об’єктів — не самоціль, але за її допомогою можна досягти збільшення виробництва риби, її різноманітності на ринках, створити нові робочі місця в сільській місцевості. До того ж, закріплена за орендарем водойма вже не знеособлена. За ставком, гідроспорудами та прилеглими землями водного фонду на визначений договором термін закріплюється господар, який зобов’язаний вчасно проводити доглядові роботи, поточні ремонти гідротехнічних споруд, обкошування територій, пропуск льодоходу і повені, влаштування місць відпочинку. Олександр Чмир поінформував, що полтавські орендарі здебільшого сумлінні. За його даними, щороку вони витрачають 400—500 тис. грн на ремонти гідротехнічних споруд на орендованих водоймах. Грошей на це в державному чи обласному бюджетах не передбачено.

Колегія вирішила, що треба полегшити передачу в оренду водойм і відстежувати ефективне їх використання для риборозведення. Під час брифінгу для журналістів голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко констатував: «Ефективне використання водних ресурсів, які в нас є, — це завдання і реальне, і нагальне, бо ще багато ставків залишаються безгоспними, а з них можна було б отримувати рибу тощо. Ставки слід здавати в оренду активніше, аби мати прибуток і порядок. Кошти, які надходитимуть за оренду, можна спрямувати на ремонт гідроспоруд, які практично 30 років ніхто не ремонтував».

Нині орендарі продовжують зариблювати орендовані водойми. Роблять це під контролем держуправління охорони навколишнього середовища, держекоінспекції, рибоохорони, ветслужби та орендодавців. Адже від своєчасного проведення цих заходів залежатиме і продуктивність, і віддача кожного ставка чи водосховища. Але не лише орендарі водних об’єктів, а й уся громадськість Полтавщини сьогодні дбає про відновлення в місцевих водоймах живих ресурсів. Бо, на жаль, давно минули часи, коли матінка-природа могла самотужки відновлювати запаси дичини та риби в природних водоймах. Наприклад, за сприяння Великобагачанської райдержадміністрації громадська організація «Рибачок» (керівник В. І. Проскура) випустила у середині червня в річку Затон 400 кілограмів мальків карася, 150 — товстолобика, 192 — коропа. Безумовно, це сприятиме поліпшенню екологічної ситуації у водоймі. Й такі приклади по області непоодинокі.