ДИЛЕМА 

У першій столиці продовжують брати плату  з водіїв без відповідного обладнання на стоянках
 

Зупинити час чи повернути його назад — мистецтво, притаманне магам, винахідникам машин часу та ще, як виявилося, працівникам КП «Харківпарксервіс». Бо аж ніяк інакше не можна пояснити той факт (не відвертим же ігноруванням постанови Кабміну), що діяльність цього підприємства і сьогодні регламентується нормами, чинними до 1 квітня цього року. Тобто попри постанову уряду, згідно з якою муніципальні місця для паркування мали бути оснащені платіжними терміналами, в Харкові не встановлено жодного паркомата. Тут, як і раніше, повновладними господарями стоянкових майданчиків почуваються люди у зелених уніформах. Варто наголосити, що здебільшого вони жодним чином не справляють враження гостинних, в українських традиціях, господарів.

З вас п’ять гривень!

Під’їжджаємо однією із центральних вулиць – Квітки Основ’яненка до кафе «Лідо», де знаком і дорожньою розміткою визначені місця паркування на проїзній частині. Наперед знаючи, що шукати термінал справа безнадійна, готуємося до зустрічі з паркувальником, який не примушує чекати: «З вас п’ять гривень!» — виголошує і тягнеться до портативного касового апарата.

Пояснюємо, що 6 квітня набрала чинності постанова Кабміну за номером 1342, і ми готові внести гроші до термінала, але платити паркувальнику — протизаконно. Посилаємося на роз’яснення юристів та Прем’єр-міністра України Миколи Азарова... Все даремно.

Або ж ми маємо заплатити, наполягає чоловік у зеленому, бо в Харкові ніхто оплати не відміняв, або ж він може відвернутися, і в цей час хтось проткне шилом колеса чи зробить «шикарну» подряпину на кузові.

Нашу суперечку перериває поява нової, як виявилося, більш «перспективної жертви»: на майданчику з’явилася машина з російськими номерами. Паркувальник поспішає до її власника і оголошує суму: 20 гривень. Гість із Росії, не знаючи ні тарифів, ні нових правил паркування, без заперечень розраховується. Про які паркомати тут може йтися, хіба запрограмуєш «залізяку» на такі гнучкі розцінки? Цікаво, якби автомобіль мав номер далекого зарубіжжя, ціна виросла б не вчетверо, а вдесятеро?

Поряд з нами біля своєї «Тойоти» топчеться молода пара, не наважуючись покинути авто після застережень паркувальника. Сергій (так звати власника «японки») озброївся роздруківкою з блогу глави уряду і відмовлявся платити за паркування.

— Уважно стежу за всіма перипетіями, бо це зачіпає мої інтереси і мій гаманець врешті-решт, — говорить наш новий співрозмовник. — Раніше ми платили по гривні за стоянку, далі — більше. Питання: за що платимо? За те, що звузили проїзні частини доріг, облаштувавши лініями місця для паркування? За те, що взимку вони занесені кучугурами снігу, за спілкування інколи з п’яним паркувальником, котрий без «сугріву» не може протриматися на морозі, за ризик проколотих шин? Нам закидають, що практика платних майданчиків для паркування запроваджена в усій Європі. Але ж в цивілізованих країнах функціонують справді комфортні паркінги, для побудови яких було вкладено чималі кошти. А в нас які кошти затрачені на облаштування паркувань? Нуль гривень. Навіть паркомати, які комунальники обіцяли встановити до 1 квітня, і ті — нуль на виході. А нині вони тільки те й роблять, що ініціюють звернення до Кабміну, щоб відмінити постанову взагалі та ще й «облагодіяти» власників автомобілів штрафами. Чесно скажу, що радий позиції Миколи Азарова у цьому питанні, бо паркомати — це наближення до цивілізації, це прозорість і мінімум нервових затрат на спілкування з паркувальниками.

Немає відповідного обладнення і на одному з небагатьох упорядкованих майданчиків для паркування біля Палацу спорту. фото автора

Нехай уже шило, аби не в шини

Ще на початку нинішнього року директор КП «Харківпарксервіс» Дмитро Мандриков заявляв через місцеві ЗМІ, що до квітня в першій столиці за участі інвесторів будуть встановлені 90 паркоматів. І що замість визначених 10 місць один термінал обслуговуватиме їх удвічі більше. Також він побідкався, що сума 4,5 млн грн, яка потрібна для реалізації завдання, є не підйомною для молодого комунального підприємства. Хоча, слід зазначити, що «Харківпарксервіс» народився не з нічого, а фактично відокремився від КП «Муніципальна парковка». Як пояснювали тоді у міськраді, через зміни в законодавстві і потребу виділення землевідведень у місті створюється нове КП, яке займатиметься лише паркуванням, зокрема реалізацією проекту встановлення паркоматів. Фактично ж, КП «Муніципальна парковка» дробилося на два самостійних підприємства, кожне з яких мало займатися своїм напрямком.

Одним із аргументів доцільності створення нового КП харківськими чиновниками висувалося те, що воно працюватиме в сфері приватного паркування на території Харкова, що дасть змогу підняти технічний і  культурний рівень паркувань і стоянок транспортних засобів… Словом, город городили з новим КП саме заради реалізації проекту встановлення паркоматів. Однак вже навесні плани змінилися, і цей захід пан Мандриков у ефірі місцевого телеканалу назвав економічно невигідним.

Він також запевнив, що «на сьогодні організований порядок муніципальних паркувань не йде врозріз з чинними нормативними документами. В правилах дають визначення паркомата. Це — технічний засіб зі збору коштів за послугу муніципального паркування через платіжні картки або готівкові кошти. Зараз на вулицях міста працюють паркувальники з касовими апаратами, взамін отриманих грошей видаються чеки. Тобто приймання грошових коштів здійснюється через технічні апарати. Тому змін в роботі  КП «Харківпарксервіс» не буде».

Воістину, шедевр чиновницької думки! В перекладі дохідливою мовою одкровення директора КП слід тлумачити, очевидно, як заявку на патент в галузі біокібернетики. А що? Зістикували біопроцесори чоловічка в зеленій робі з механізмами касового апарата — ось готовий ходячий і слухняний до будь-яких розпоряджень біопаркомат!

Щоправда, в коментарях на цю заяву Д. Мандрикова на одному з міських сайтів експерти і юристи в один голос зауважують, що «касовий апарат не збирає гроші сам… Він є засобом обліку і аж ніяк — не збирання грошей. Гроші збирає паркувальник, а він не є технічним засобом. Тож за стоянки без паркомата можна не платити!»

Словом, розв’язання проблеми встановлення паркоматів у Харкові дуже нагадує за перебігом подій ту бувальщину чи анекдот, де йдеться про чоловіка, котрий невмілому ковалю замовив плуга, принісши купу металобрухту. Коваль узявся за роботу, проте перепалив частину металу і, побачивши, що його не вистачить на плуга, запропонував викувати сокиру. Коли й на цей раз знівечив іще частину брухту, пообіцяв виготовити шило. Може, і з новим харківським КП трапилася така ж історія? То нехай вже хоч шило буде, аби тільки не в шини...

ПРЯМА МОВА

                                   
Ростислав КРАВЕЦЬ, 
старший партнер Адвокатської компанії
«Кравець, Новак і партнери»:

—  З початку дії урядової постанови «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» №1342, я лише один раз сплатив за паркування. Це було у центрі Києва біля театру ім.  І. Франка, на майданчику, обладнаному паркоматами. На жаль, поки що останні  —   рідкість не лише для Харкова, а й для Києва. У разі відсутності паркоматів я принципово не плачу, адже будь-яка оплата вартості послуг з паркування без чеку з паркомата протиправна. У п.14 постанови чітко сказано, що майданчики для платного паркування обов’язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару. При цьому у п.29 зазначено, що оплата послуг здійснюється готівкою або спеціальною платіжною карткою виключно через паркомат чи автоматичний в’їзний і виїзний термінали. Що таке паркувальний автомат, у постанові теж визначено, і це точно не те, що носять паркувальники у кишенях і на шиї.

Дивує повна бездіяльність місцевої влади і правоохоронних органів, що фактично потурають правопорушенням. І це після початку дії урядової постанови та озвучення можливості Прем’єром не платити за паркування у разі відсутності паркоматів. Або правоохоронці зацікавлені допомогти паркувальним службам в ухиленні  від сплати податків, або вони абсолютно професійно некомпетентні. Як наслідок, кількість так званих «паркувальників» зростає, особливо з наближенням чемпіонату з футболу. Але заарештувати їх і притягнути до відповідальності практично не можливо, адже самі паркувальні служби ігнорують і порушують законодавство.

ТОЧКА ЗОРУ

«У розв’язанні проблеми як ніколи доцільно використати закордонний досвід»

                                   
Олександр СІТЕНКО, 
президент громадської організації
«Товариство учасників руху»:

— Поглянемо на проблему паркування з позиції проекту «Аудит безпеки, комфорту та культури дорожнього руху», який уже чотири роки поспіль здійснює наша громадська організація. Його головним завданням є  запровадження превентивних заходів, які б допомогли уникнути дорожньо-транспортних пригод та дискомфортних ситуацій для учасників дорожнього руху. Виникає занепокоєння, що у Харкові місця для паркувань найчастіше облаштовують (свідомо чи несвідомо) за рахунок використання проїзної частини доріг та площ, причому в обсягах значно більших, ніж передбачалося при проектуванні. Цим знижуються показники безпеки, комфорту та культури для руху автівок, пішоходів, пасажирів. Особливо це помітно у центральній частині міста, де зосереджена найбільша кількість платних паркувань. Замість того, щоб  розвантажити  центр міста або й  зовсім звільнити його від автомобілів, влада ще більше загострює проблему, відводячи додаткові місця для наземного паркування.

У розв’язанні цієї проблеми як ніколи доцільно використати закордонний досвід, врахувати їх систему в цій сфері, а не вихоплювати з неї тільки автомати для збирання оплати. Їх система передбачає створення так званих «перехоплювальних» паркінгів та безкоштовних паркувань, які також мають бути у великих містах. При цьому обов’язково враховуються інтереси пішоходів, велосипедистів та автомобілістів-інвалідів.

Мені довелося багато поїздити Європою і паркувати автівку в більшості європейських столиць, в мільйонних містах та невеликих поселеннях. Важко пригадати випадок, коли не вдавалося цього зробити, незважаючи на високий рівень автомобілізації в цих країнах. Паркувалися на будь-якій вулиці Парижа, біля Лувра чи Версаля, в центрі Лондона, Риму, Гельсінкі, Афін і Монте-Карло, біля ділових центрів, готелів та магазинів, у курортних зонах. І майже завжди був вибір між комфортним платним паркінгом та простим безкоштовним майданчиком, так само як і вибір між платним автобаном і менш швидкісною безплатною дорогою.