ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

У виробників тютюнових виробів відібрали право допомагати фінансово тим, хто без цієї
допомоги не виживе 
 

Як відомо, 16 вересня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів». Та ще на стадії обговорення законопроекту (№ 3778-VI від 22 вересня 2011 року) експерти вказували на його недосконалість. Проте цей документ – звісно, з найщирішими намірами – таки був ухвалений, хоч і в досить «сирому» вигляді.

Кому на руку такі правила гри?

Можна погодитися із забороною на спонсорство того чи іншого заходу тютюновим брендом (що може тлумачитися як непряма його популяризація), але заборона на спонсорство або підтримку суспільно значущих подій або допомогу організаціям, що її потребують, від імені компанії-виробника тютюнових виробів (що є елементом корпоративної соціальної відповідальності) викликає щонайменше подив. Бо така норма цього закону фактично забороняє благодійність з боку тютюнових компаній. Під спонсорством тютюнових виробників закон розуміє будь-який вид внеску до будь-якої події, заходу або окремій особі, метою чи результатом або ймовірним результатом яких є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.

Та запроваджуючи такі суворі «правила гри», закон однозначно не тлумачить, що саме значить, наприклад, «ймовірний результат». Тобто якщо тютюнова компанія захоче зробити благодійний внесок, керуючись принципами своєї соціальної відповідальності (причому  без будь-якої участі торгових марок своїх виробів, та й взагалі поза тютюновою темою), вона трактуватиметься як порушниця й до неї будуть застосовані штрафні санкції. Очевидно, законослухняна компанія на це не піде.

Це означає, що, приміром, Національний художній музей утратить мільйон гривень спонсорської підтримки з боку однієї з тютюнових компаній. За словами Тетяни Миронової, в. о. директора художнього музею, завдяки цій підтримці музей кондиціонував частину приміщень, що має велике значення для забезпечення належних умов зберігання фондів. А музейний комплекс «Мистецький Арсенал» залишиться без програми партнерства, завдяки якій була проведена Arsenale — перша міжнародна бієнале сучасного мистецтва в Україні. І подібних прикладів багато.

Втім, розуміння зайвої жорсткості чинного закону, наявності в його положеннях різночитань та відвертих помилок присутні й у депутатському корпусі. У вересні у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 11170 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання окремих питань у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Серед іншого, проект закону має на меті усунути допущені у Законі № 3778-VI порушення принципів правової визначеності, ясності та недвозначності правових норм, які є елементами принципу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, та повернути тютюновим компаніям право на благодійність. На думку автора законопроекту, народного депутата Артема Синиці, недосконало сформульовані положення закону № 3778-VI можуть призвести до системних порушень принципу рівності всіх суб’єктів права власності перед законом (ст. 13 Конституції України) та до дискримінації суб’єктів господарювання (що заборонено ст. 31 Господарського кодексу України).

Чи зможе нормально функціонувати Національний художній музей без спонсорської допомоги?
Фото УНІАН

Дискримінація «в законі»

Річ у тому, що закон № 3778-IV вніс цілу низку змін до закону № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення» від 22 вересня 2005 р. У нього було введено нове поняття «спонсорство тютюну» і визначено його як будь-який вид внеску в будь-яку подію, захід або окрему особу, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано. За браку визначення таких понять, як «ймовірний результат» та «стимулювання» фактично запроваджено заборону на спонсорство з боку виробників тютюнових виробів.

«Однак спонсорство є однією із форм благодійництва згідно зі статтею 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р., у якому благодійництво визначається як добровільна безкорислива пожертва фізичних чи юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги», — пояснює Володимир Монастирський, партнер юридичної компанії «Саланс». На його думку, закон про попередження фактично забороняє також і благодійництво, оскільки існує ризик того, що контролюючий орган може на власний суб’єктивний розсуд тлумачити «ймовірний результат» благодійного внеску як такий, що прямо чи опосередковано стимулює продаж чи вживання тютюну.

Отже, виробники тютюнової продукції (та пов’язані з ними особи)  позбавлені права займатися благодійною діяльністю, що суперечить духу самого закону про попередження, — суть полягає в забороні стимулювання продажу та вживання тютюнових виробів, а не в забороні благодійництва в принципі. «Слід зауважити, що це  дискримінація не тільки для самих виробників тютюнової продукції, а й також для численних набувачів такої благодійної допомоги, яка може бути чи не єдиним джерелом для їх існування чи виживання. На нашу думку, виробники тютюнових виробів однозначно повинні мати право на благодійництво, адже воно здійснюється безкорисливо і без будь-якої мети популяризації імені чи знаків для товарів і послуг чи продукції благодійника», — підсумовує юрист.

Схоже, недалекоглядні заходи у боротьбі з тютюном можуть мати негативний ефект. Адже, як вважає Тетяна Миронова, «якщо політика тютюнових компаній передбачає підтримку таких сфер, де ця підтримка просто необхідна, то ми не настільки заможні, щоб від цього відмовлятися». Тим більше, що тютюнові компанії залучені до благодійності у більшості країн світу, наприклад, протягом багатьох років підтримують музей Прадо, Лувр, Королівську академію мистецтв Великобританії, Британський музей, театр Ла Скала, Державний Ермітаж, Маріїнський театр, соціальні проекти для літніх людей.