ПЕРСПЕКТИВА

Найбільшого розповсюдження монолітно-каркасне будівництво в нашій країні набуло наприкінці 90-х років минулого сторіччя - на початку 2000-х років. Тоді саме і розпочався бум житлового будівництва, який "підігрівало" відносне поліпшення якості життя українців. Люди масово стали купляти квартири за свої кревні, а також за сприяння комерційних банків.

Розповсюдили, бо мали надприбутки

Чому саме забудовники стали повсюдно впроваджувати монолітно-каркасне будівництво? Річ у тому, що потужностей домобудівних комбінатів, яких по країні було багато, не вистачало для виконання всіх замовлень.

Інша причина - нестача вільних ділянок у містах для забудови. Особливо в центральних районах Києва. Способом монолітно-каркасного будівництва можливо було зводити житло в дуже щільному міському середовищі, використовуючи оригінальні архітектурно-планувальні рішення.

Зростання такого будівництва давало можливість компаніям отримувати чималі прибутки, тому воно так швидко набуло поширення по всій Україні.

Адже забудовник за рахунок вільного планування квартир завдяки цьому способу міг робити житло дуже великих розмірів. Приміром, двокімнатна квартира в таких будинках має не менше 90 кв. м площі. Зрозуміло, що і ціна, особливо за часів піка будівництва, була високою.

Чимало експертів сьогодні стверджують, що монолітно-каркасне будівництво, особливо під час економічної кризи, є практично вчорашнім днем - адже люди не купують житла для подальшого перепродажу, а ті, кому воно потрібне, не мають достатньо коштів, щоб придбати дороге. До того ж сьогодні будівельники начебто перейнялися ідеєю зведення житла так званим збірно-монолітним способом, який є "міксом" монолітно-каркасного та збірного. На їхню думку, такі будинки значно дешевші і до того ж тепліші. Так це чи ні?

Вибір технології

Головний інженер будівельної компанії "ТММ" Володимир Устинов в інтерв'ю кореспонденту "Урядового кур'єра" зазначив, що на сьогодні немає універсальної відповіді на ці питання і сказати однозначно - дешевшим чи дорожчим буде цей "мікс" або чи є монолітно-каркасне будівництво вчорашнім днем - неможливо.

"Вибір технології будівництва потребує економічного обгрунтування та калькуляції вартості для кожного окремого об'єкта. Загалом же, вибір способу будівництва залежатиме від того, наскільки складні архітектурні форми треба буде втілити в життя і який буде масштаб забудови. Адже можна будувати декілька мікрорайонів із будівлями за типовим проектом або лише один будинок із унікальною архітектурою", - стверджує він.

Віце-президент корпорації "Граніт" Петро Старченко повністю підтримує свого колегу і зазначає: якщо ми будуватимемо так зване соціальне житло, то монолітно-каркасний спосіб буде досить дорогим. "Однак якщо ми зводитимемо будинки із поліпшеним плануванням, то ця технологія буде дуже актуальною", - каже він.

Європа пішла цим шляхом

А на думку В. Устинова, в будь-якому разі для широкого застосування цього способу в Україні мають бути збудовані заводи із виготовлення збірного залізобетону, а сам спосіб потребує типових проектів. "У нашій країні є кілька невеликих виробництв, однак їхніх потужностей замало для широкого переходу на таку технологію. Будівництво цих виробництв потребує значних інвестицій. Навпаки ж, монолітно-каркасне будівництво може обходитися без значних вливань, окрім коштів в опалубку", - зазначає В. Устинов.

Водночас експерт не заперечує, що нині в Європі широко використовується саме технологія збірно-монолітних конструкцій і в багатьох країнах вводять в дію чимало заводів із виробництва збірного залізобетону досить великих потужностей.

Таким чином, Україні доведеться також піти цим шляхом. Адже нині, коли у більшості громадян немає значних коштів, а їх хвилює просто купівля помешкання, як кажуть, без усяких "надмірностей", житло повинно коштувати недорого.

Однак слід зазначити, що будинки, зведені збірно-каркасним способом, на думку В. Устинова, доведеться робити теплішими. В іншому разі вони не будуть енергоефективними і мешканці квартир у них будуть скаржитися на холод у помешканнях.

Втім, такі будинки себе виправдають за ціною та якістю. Отож держава вже сьогодні повинна вивчити досвід європейських країн у цій сфері. Добре, що хоч криза загострила його, інакше ніхто із будівельників та девелоперів, а також наших високопосадовців серйозно не займався б питаннями будівництва соціального та економного житла в країні.