АРГУМЕНТИ

Перипетії із землею та законодавча вибірковість не дають розвиватися вітчизняним територіям

Зазвичай початок бюджетного року в країні пов’язаний з утвердженням дохідної й видаткової частин місцевих скарбниць: обласних, районних і наймасовіших — сільських рад. Цього року, з огляду на економічні негаразди, процес проходив складно, та вчасно затверджений державний бюджет усе-таки дав можливість органам місцевого самоврядування також ухвалити свої бюджетні показники на нинішній рік. А оскільки вони виявилися набагато скромнішими, ніж минулі, місцеві ради взялися за пошуки джерел наповнення своїх скарбниць.

Як цей процес проходить на Запоріжжі, розповіли автори листа до редакції. Причім, як ви зрозумієте нижче, поділитися думками з цього приводу Купріянівського сільського голову Володимира Грону та його колег-депутатів спонукала газетна публікація. Утім, звернімося до першоджерела.

«Дорога редакціє! Ми, депутати Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області регулярно читаємо вашу газету, передусім уважно переглядаємо матеріали під рубрикою «Місцеве самоврядування».

Так, в одному з останніх торішніх номерів (№237 від 22. 12. 2012) ми ознайомилися зі статтею «Сільські території і надалі розвиватимуться по висхідній», у якій йшлося про розвиток сільських районів Сумщини.

Прочитали і замислилися: невже може бути, щоб в одній державі існували абсолютно протилежні підходи до однакових проблем? Змогли ж на Сумщині наші колеги — сільські голови — подивувати посла Швеції, який принагідно завітав до них, і впорядкованістю вулиць, і належною соціальною сферою, і заможністю тамтешніх сіл.

Чому ж нам на славному Запоріжжі це не під силу? Ми звертаємося майже з молитвою до районної влади: «Допоможіть сільській громаді вижити!», а вона лише руками розводить, мовляв, асигнування районам зменшили в центрі. Водночас нам відомо, що Запорізькій області цього року збільшили дохідну частину на 7,4%, а видаткову — на 4,6% порівняно з попереднім.

Згодом з виступу в обласній газеті голови нашої облдержадміністрації Олександра Пеклушенка ми дізналися, що (цитуємо) «вже сьогодні слід по бюджетах усіх територій відпрацювати програму збалансованості та розвитку територій, більше заробляти, а не забирати гроші у тих, в кого їх і так не достатньо». І зрозуміли, що наша сільська рада підпадає під збалансованість, а не під розвиток, на нас будуть заробляти і віддавати ще більш жебракуватим сільрадам.

Та чи є в нас щось краще, ніж в інших сільських громад? На жаль, хвалитися нічим. Із п’яти сіл, які входять до сільради, лише в одному освітлено дві вулиці, а в решті суцільна темрява. Питна вода надходить в мережу за ціною 10 гривень за кубометр із перебоями, оскільки мережі потребують заміни. Дороги розбиті, суцільні ями, що ними не завжди навіть трактор проїде. Не всі села газифіковані, немає дитсадка. Тож про яку збалансованість ідеться?

Ми порадилися і вирішили звернутися через вашу газету до голови Сумської обласної ради Геннадія Михайленка, чи не візьмуть сумчани нашу сільську раду до себе. Ми не підведемо, нахлібниками не будемо — організуємо кооперативи, торгуватимемо лісом, збиратимемо і консервуватимемо гриби. Може, з їхньою допомогою і наша сільська громада підніметься по висхідній…

За дорученням колег-депутатів сільський голова Володимир Грона».

Романс про фінанси

Зрозуміло, щодо останньої фрази авторів листа, то це жарт, хоча, вірогідно, йдеться про сміх крізь сльози. Щоб переконатися в цьому, ми спробували бодай побіжно розібратися в бюджетній бухгалтерії Купріянівської сільської ради.

Так-от, загальна площа земель сільської ради становить 6104,2 гектара. З них майже 3875 гектарів — це селянські паї, які обробляють сільськогосподарські підприємства та фермери, а ще 513 гектарів сільрада здала в оренду, що дає підстави говорити, що землі тут не заростають бур’янами. У п’яти її селах проживає 1050 осіб. Працездатного населення 680 осіб: працюючих — 233, пенсіонерів — 225, дітей — 222.

Найпотужнішим орендарем місцевих земель є ПП «Агрофірма «Прогрес». Воно має тракторну бригаду, гаражі, тік, свинарник. Щоправда, за словами депутатів сільради, далеко не бідні господарники впродовж 10-ти років чомусь не сплачують до місцевого бюджету орендну плату за використання землі, на якій розташовані господарські будівлі, зокрема свинарник і тік.

1471 гектар орендує сільськогосподарське підприємство «Меркер О.В.», 1985 гектарів — фермерське господарство «Новохатько». Решта — дрібні й дуже дрібні виробники. Відповідно до місцевої скарбниці від орендаторів — юридичних осіб торік надійшло 31 824 гривні земельного податку і 222 171 гривня орендної плати за землю.

Середній пай місцевих селян становить майже 6,8 гектара. Більшість населення здає свої паї тутешнім сільгоспвиробникам, отримуючи наприкінці року належний за угодою про оренду відсоток грішми чи сільгосппродукцією. Торік до місцевого бюджету як земельний податок з фізичних осіб надійшло 4596 гривень та 5613 гривень орендної плати з фізичних осіб. 80 місцевих громадян стоять на черзі в сільраді, щоб отримати землю для ведення особистого селянського господарства. Та за винятком невеликої частини заповідної території, лісонасаджень та пасовищ, вільних земель катма.

Отже, за даними сільради, торік загальна сума отриманих податків тут становила 579 965 гривень, 45% з яких — це загальна плата за землю-годувальницю. Весь кошторис 2012-го: надходження — 611 456 гривень, видатки — 475 366 гривень.

Де й чому заблукали податки

Нинішній бюджет, показники якого, відповідно до чинного законодавства, визначила Вільнянська райрада, сільських депутатів не втішив: надходження — 546 722 гривні й 51 тисяча гривень — вилучення. Тут треба завважити, що на рівні наймасовіших сільських бюджетів власні повноваження органів місцевого самоврядування і делеговані державою не розділяються, хоч і надаються.

Щодо Купріянівської сільради, то їй на виконання державних повноважень з перевезення дітей до школи (а єдина загальноосвітня школа ІІ—ІІІ рівнів акредитації розташована в Купріянівці, куди довозять учнів) виділено 89,4 тисячі гривень. Ще 71,6 тисячі гривень передбачено на утримання однієї групи з 12 дошкільнят, яка діє при школі. З вирахуванням цих двох статей видатків загальний бюджет на 2013 рік ще зменшується майже на 160 тисяч гривень. Тобто залишається дещиця на оплату комунальних послуг та зарплату працівників сільради.

Чи є резерви отієї омріяної збалансованості, про яку красиво говорив очільник області? Виявляється, є. Не перший рік поспіль сільська рада стукає у двері різних кабінетів, повідомляючи, що на її законній території розташована Кам’янська виправна колонія №101, всі її будівлі, зокрема і офіс управління. Її керівництво має переконливий аргумент: державний акт на 68,8 га землі. А ось юридична адреса цієї установи — селище Кам’яне Вільнянського району, відповідно до бюджету цього селища надходять і податки, всупереч ст. 64 Бюджетного кодексу.

На запит сільради, мовляв, чому не виконується наказ Мінфіну від 09.12. 2011 р. №1588, керівництво Вільнянської МДПІ відповіло, що в цьому разі згаданий наказ їх не стосується. Сільрада спробувала законним шляхом оскаржити це питання в Запорізькому господарському суді, проте там теж не звернули уваги на такі «дрібнички», як Бюджетний кодекс і згаданий вище наказ Мінфіну. І хоч Донецький апеляційний суд визнав дії своїх колег із Запоріжжя незаконними, та податки від діяльності виправної установи досі продовжують спрямовувати до Кам’янської селищної ради. Районна прокуратура також уперто не вбачає в цій історії підстав для прокурорського реагування.

З-поміж інших «некредитоспроможних квартирантів» сільрадівських земель згадаємо ще й Дружелюбівську виправну установу та її слідчий ізолятор, які знову-таки мають юридичну прописку в сусідньому селі, а фактично розміщені на території Купріянівської сільради, та Дружелюбівський асфальтово-бетонний завод. Останній ще й завдає відчутної екологічної шкоди довкіллю і тутешнім жителям. Відповідно всі грошові надходження від цих об’єктів «перетікають» до сусідів. Кому вигідне таке хитросплетіння — сказати важко. Можливо, якійсь міфічній міжнародній розвідці…

Агов, збалансованість!

Як видно з нашої розповіді, пошуки бюджетної збалансованості на прикладі окремо взятої сільської ради завели нас в глухий кут. І навряд чи можна звинувачувати лише місцевих депутатів у тому, що будь-які їхні спроби розширити дохідну базу місцевого бюджету вже наперед приречені. Вочевидь, і цьогоріч їм не вдасться хоч якось залагодити розбиті дороги, поліпшити водопостачання, розширити культурне обслуговування земляків та їхніх дітей чи зробити ще щось потрібне для розвитку збіднілих запорізьких сіл. Зокрема і встановити в сільраді Інтернет.

Як поінформував редакцію Купріянівський сільський голова Володимир Грона, який майже 20 років очолює місцеву територіальну громаду, за час його головування сільрада лише раз отримала 16 тисяч гривень на ремонт доріг. Тож щороку йому доводиться «кланятися» господарникам, щоб випросити машину щебінки. Фактично, завважив Володимир Олександрович, чинне законодавство щодо належного фінансування місцевого самоврядування постійно порушують, тож його найближча до людей сільська рада перетворилася на «бюро довідок».

Слабка надія і на те, що з центру на соціально-економічний розвиток цієї території надійде бодай копійчина — хто і на якому рівні відстоюватиме інтереси жителів?! Зате, як поінформували на недавньому засіданні спілки секретарів Асоціації міст України, на один лише депутатський округ житомирського Полісся (№65) чиясь щедра рука «намалювала» в державному бюджеті країни майже космічну для степовиків-запоріжців цифру — 140 мільйонів гривень! Можливо тому експерти АМУ назвали такий розподіл загальнодержавних грошей... «неадекватним».

Протягом останніх десятиліть розмови про необхідність перевернути бюджетну піраміду і зрештою формувати головний кошторис країни знизу вгору із застосуванням визначених нормативів на одного жителя, як це робиться в усіх країнах, то пригасає, то розгоряється з новою силою. Ймовірно, розпочинати кардинальний ремонт міжбюджетних риштувань потрібно з первинних рівнів — району, області. Бо, як справедливо пишуть запорізькі депутати, на Сумщині, приміром, регіональна політика  сільського розвитку знаходить своє реальне втілення вже зараз, а в інших областях звично продовжують закликати до збалансованості.