Хутровики — мудрі й далекоглядні люди. До сезону вони готуються заздалегідь. Про це переконливо йшлося на Міжнародному форумі з хутра, який відбувся в Київському національному університеті технологій та дизайну. Чому не на підприємстві, а в навчальному закладі? Бо підприємці і промисловці визнають його своєрідним локомотивом галузі, що продукує інноваційну продукцію й готує кадри, здатні її впроваджувати в життя.

Мало хто знає, що хутрова галузь об’єднує понад 200 підприємств. Україна має повний цикл виробництва: від розведення хутрових звірів до перероблення й реалізації готових виробів. Галузь конкурентоспроможна на світовому ринку. Частка України у світовому експорті хутра становить понад 32 мільйони доларів США, а хутрової сировини — 23 мільйони доларів. За оцінками фахівців, щорічний роздрібний оборот з реалізації хутра й хутряного одягу в нашій державі становить близько 400 мільйонів доларів. А виробничі потужності з перероблення сировини й випуску виробів з неї використовують лише на 10—30%. Що ж робити, щоб активізувати процес? 

У Запоріжжі вийшли на вулицю доведені до відчаю працівники місцевого державного підприємства «Кремнійполімер», які вже два місяці отримують зарплату з величезними труднощами. Виробнича діяльність підприємства паралізована через заблокування рахунків. Робітники зібралися під будинком обласної влади, щоб привернути увагу громадськості. Своє письмове звернення мітингувальники передали в. о. голови Запорізької ОДА Костянтинові Брилю.

За півгодини питання щодо розблокування рахунків вдалося вирішити, арешт було знято, робітникам пообіцяли виплатити зарплату. А мітингувальникам роз’яснили: арешт скасовують за рішенням суду через клопотання арбітражного керуючого, та виконавча служба може накласти арешт на рахунок повторно. Досягши свого, страйкарі повернулися на робочі місця. 

Мелітопольський завод «Гідромаш» (Запорізької області) — одне з небагатьох підприємств України, що належить до ефективного сектору економіки. Попри складну ситуацію, пов’язану з різким зменшенням попиту на продукцію заводу на зовнішньому ринку, підприємство й надалі ефективно освоює внутрішній ринок та шукає альтернативний шлях для виходу на країни близького та дальнього зарубіжжя. Нині замовники продукції — Узбекистан, Киргизія, Молдова, Білорусь. Триває моніторинг болгарського та турецького ринків. Потенційними споживачами своєї продукції підприємство вважає і країни Балтії.

Упродовж 2012—2015 років на підприємстві повністю модернізували модельний ряд автопідйомників з висотою підйому 14, 15, 18, 22 та 28 метрів. Конструкторський відділ заводу створив принципово нову модель автопідйомника АП-18М, яка за технічними та конструкторськими параметрами не має аналогів. Усю продукцію заводу сертифіковано за системою «УкрСЕПРО», на підприємстві впроваджено систему контролю якості ISO 9001, яка ефективно працює. За допомогою працівників Київського політехнічного інституту, органу з сертифікації на підприємстві постійно проводять технічні аудити. 

Навколо КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв» не вщухають пристрасті. Ще років 10—15 тому тут приземлялися літаки перших осіб не лише нашої держави, звідси вирушали військові для виконання миротворчих місій, можна було дістатися Києва й Туреччини.

Невмілий менеджмент керівництва аеропорту та політичні спекуляції навколо нього довели КП до банкрутства, нарощування боргів, браку авіаперевезень і, врешті-решт, до знищення майна, яке належить аеропорту чи перебуває в оренді на території. 

«У цих приміщеннях, які ви бачите вздовж вулиці Приморської, можна знімати фільми жахів», — каже начальник адміністрації Одеського морського порту Михайло Соколов. Він підкреслює, що все це неподобство не перебуває на балансі порту і має іншого власника. Тому гавань навіть за наявності бажання і можливостей ніяк не може подбати про рештки колись потужного підприємства, раніше знаного як судноремонтний завод (СРЗ) «Україна». 

У лютому кілька днів поспіль охочі мали змогу оглянути дітище ДП «Завод імені Малишева» — серійний зразок танка «Оплот», який поставили на Михайлівській площі. А прибув він у Київ для представлення учасникам конференції «Український форум з оборони і безпеки 2016». Як повідомили на заводі, український танк найкращий за кількома параметрами серед подібних машин у світі: за ходовими якостями, захистом екіпажу, за системою управління вогнем. 

Харківщина набуває статусу одного з основних майданчиків Укрооборонпрому. Після підписання директором державного концерну Романом Романовим та головою Харківської облдержадміністрації Ігорем Райніним меморандуму про розширення співпраці з підприємствами Харківської області у рамках виконання державного оборонного замовлення та програм соціально-економічного розвитку про це можна говорити як про реальність.

За часів перших міністрів екології Мінприроди регулярно друкувало карти забруднення повітря. Ядучим фіолетом позначали на них рівні найвищого забруднення. Нині знайти такі карти важко, але українці й без них власними бронхами відчувають запаморочливу атмосферу в населених пунктах. 

Робоча поїздка Прем’єр- міністра Арсенія Яценюка до Харкова не обмежилася лише благословенням груп швидкого реагування патрульної поліції, про що ми писали у попередньому номері. Це місто — потужний промисловий та індустріальний центр країни. Тож не побувати принаймні на одному з великих підприємств глава уряду просто не мав права. Ним став завод «Електроважмаш». 

Тут склалася непроста ситуація з керівництвом, тож Прем’єр мусив розібратися що й до чого. Простіше кажучи, судовим рішенням стосовно іншого судового рішення відбулося звільнення одного керівника і призначення іншого, що, на думку Арсенія Яценюка, неприпустимо. 

Коли 26 червня 2015 року директором колись потужного промвелета призначили «варяга» Олега Винника, мало хто зі старожилів вірив у швидкі зміни на краще. Та сталося, здавалося б, неможливе. Завод уже розрахувався з багатомільйонними боргами, заробітки піднялися в рази, робітники зітхнули з полегшенням.

— Відбулися грандіозні зміни, — каже голова первинної профспілкової організації ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» Володимир Батюнін, людина літня, який, пригадую, найбільше сумнівався в новому керівникові не з місцевих, що той зможе підняти завод із прірви. — Із червня завод постійно додає, і ми вийшли на належний рівень. Це без зайвих слів, щоб не зурочити.