У наш прагматичний час, коли індивідуалізм ставиться над усе, дозвольте нагадати стару як світ істину, що громада — велика людина. Підтверджується вона тисячоліттями. Коли це забувають або нехтують, мораль перестає відігравати у суспільстві належну їй роль. 

На Прикарпатті в гуцульському селі від зовсім не чарівного ножа загинув 82-річний мольфар. Принаймні так він себе називав, хоч, за переказами, мольфара — людину з надлюдськими можливостями не так просто вбити навіть з вогнепальної зброї. Тепер їх насіялось, як грибів після дощу. Благодатний грунт — труднощі, яких зазнаємо на зламах епох і цінностей, які  найгостріше проходять через наші душі. 

 Кого з нас не  зупиняли на вулиці промоутери і не пропонували щось безкоштовно? Ось так недавно і мене біля входу в магазин схопила за руку дівчина з пропозицією навідатись до фітнес-клубу на безкоштовне заняття. Не можу сказати, що маю аж такий надлишок ваги, але ж худнути  нікому не завадить. Саме тому погоджуюсь на заняття. Проте дівчина не вгамовується і пропонує взяти із собою за компанію ще й подругу. Єдине, відразу ж потрібно було визначитись із іменем подруги. Проте знайти знайому, яка захоче погожої днини до фітнес-зали, ось так відразу  не можу.

 Чи знаєте ви, скільки наших співгромадян за перші два десятиріччя незалежності удостоєні високих державних нагород, зокрема й найвищого звання України? Щороку лише до 24 серпня близько 200 з них стають орденоносцями та медалістами, а найдостойніших (в середньому 19 осіб) за труд і за подвиг увінчують ще й золотими Зірками.

Звістку про те, що мій аккаунт в соціальній мережі «Facebook» виграв мільйон доларів, я сприйняла без феєрверку в емоціях. І не тому, що не вірю в дива — скоріше через те, що не люблю в дивах розчаровуватися. 

В одному з номерів «УК» прочитала сумний матеріал  про стан сільських бібліотек. Справді, бібліотеки і загалом вся культура поза великими містами нині перебуває в занепаді. Але, як відомо, місце порожнім не буває. Замість бібліотек, Будинків культури активно процвітають пивні бари, «точки» з продажу хмільних напоїв, наслідком діяльності яких стали  п’яні розгули, наркоманія, крадіжки, вбивства.

 Коли в обласній молодіжній газеті я вів екологічну тему, досвідчений заввідділом безапеляційно повчав: «Ніколи точно не вказуй унікальне місце або поселення рідкісних птахів, бо прийдуть — витопчуть або вполюють». Він мав рацію, як на тоді. Тепер інші часи — і все оригінальне потребує поширення інформації про себе, аби бути затребуваним. Власне, йдеться не про рекламу, а про «слов’ян-кочівників».

Недавно в Борисполі спостерігала чергу на літак в Європу — відлітало чимало наших заробітчан. Їх видно по великих дешевих сумках та зовсім неєвропейському вигляду. Туристам можна позаздрити, а ці незграбні схвильовані чоловіки викликали у мене сором за нашу державу. Ось чолов’яга, без знання мови, маючи тільки роботящі руки і небажання спитися від відсутності роботи, вирушив майже навмання і буде затребуваним десь у Португалії чи Італії, а у нашій начебто нормальній європейській країні виявився зайвим...  

 …Отак ідучи попідтинню з бенкету п’яний уночі». В ситуації, згаданій дуже давно Кобзарем, опинився нещодавно і мешканець Красноармійська на Донеччині. Чолов’яга пересувався більш-менш упевнено, аж доки не вперся лобом у якусь перешкоду. Гуп! Вже хотів вилаяти стовп, який нахабно перейшов дорогу, але підвів очі і закліпав ними часто-часто. Попереду стояла якась химерна металева конструкція… Стоп! Це ж вежа. Точно вона… Ну, ота сама — окраса Парижа. «Де я?» — навідалася сполохана думка. Розгублений бідолаха почав так різко тверезіти, що навіть пригадав точну назву витвору — Ейфелева вежа… 

На Харківщині стався нещасний випадок. У кафе «Зустріч» від удару струмом загинула сімнадцятирічна дівчина, яка разом з подругами вирушила на «пінне шоу». 

Короткий сюжет у новинах. Замітка в газеті. Була людина — і немає. Замість диплома про освіту — домовина. Замість білого плаття та свідоцтва про одруження — невеликий горбок, вкритий квітами та вінками.