Коли в юності читав гумористичні оповідання Антона Чехова «Сільські ескулапи», «Хірургія», «Симулянти», «Аптекарша», «Біля ліжка хворого» й інші, в яких він критикує медицину імперської Росії, мені здавалося, що письменник спеціально показував пацієнтів наївними, а окремих медиків — байдужими і жадібними. «Такого не може бути», — думалося мені.

Зала приміщення Товариства українців Бельгії ледь вмістила всіх охочих послухати й поспілкуватися з Романом Сущенком. Більшість присутніх не раз виходила на громадянські акції до євроінституцій у Брюсселі на підтримку українських заручників, які перебували і перебувають у російських тюрмах. «Як приємно бачити ваше обличчя тут, серед нас, а не лише як зображення на футболці з написом Free Suschenko, які ми одягали під час акцій», — щиро промовив один із гостей вечора.

Запровадження ринку землі в Україні здійснюється, як повелося, в турборежимі. Законопроєкт №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» ухвалено в першому читанні без справжнього обговорення з громадськістю і без розгляду альтернативних законопроєктів. Тепер його активно готують до другого читання. Вже сьогодні, 4 грудня, мають відбутися парламентські слухання: «Земельна реформа: вітчизняна модель обігу земель сільськогосподарського призначення».

Україна нині вибудовує по-новому відносини в трикутнику влада — бізнес — громадянське суспільство. Не можна сказати, що все відбувається безболісно, та кожна зі сторін робить усе можливе, аби країна якомога швидше змінилася.

У минулу суботу соціальні мережі подали недобру новину з Бахмута. 
«29 листопада після 22 години на вул. Горького, поблизу поштового відділення №7, на мого брата Артема Мірошниченка, громадського активіста, було скоєно напад, унаслідок якого він зазнав важких ушкоджень. Йому зроблено складну операцію, і він перебуває в комі. Стан важкий, лікарі утримуються від прогнозів. Прохання тримати за нього кулаки і молитися. Усіх, хто може допомогти інформацією, прохання зв’язатися зі мною».

«А я тут іще нічого!» — переглядаючи авторські світлини Олександра Харвата, вголос роздумує одна з героїнь унікальної фотосесії. «Дівчата, ви всі не те щоб «нічого», ви наше все», — горнеться до матерів заступник Рівненського міського голови Галина Кульчинська. А вже за мить відкриває фотовиставку під промовистою назвою «Я українка! Я мама Героя!» на майданчику Рівненської обласної наукової бібліотеки. За вікнами, у Свято-Воскресенському соборі, вже чути звуки вечірньої молитви не тільки з нагоди свята Михайла, покровителя всіх воїнів, а й до Дня гідності та свободи.

3 грудня міжнародна спільнота відзначає день людей з інвалідністю. Цей день започаткувала Генеральна Асамблея ООН 1992 року для висвітлення та об’єднання зусиль задля розв’язання проблем таких людей. Напередодні у столиці з ініціативи Міністерства соціальної політики спільно з Офісом Ради Європи в Україні відбувся Форум «Відкритий простір» за участі представників влади, громадськості та міжнародних експертів.

Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. Лисенка вітав найкращих синів і дочок України, які ціною власного життя і здоров’я обстоювали нашу незалежність, протиставивши російському агресору та його найманцям патріотизм, незламність і непохитну віру в краще майбутнє Батьківщини. Саме для відзначення їхніх заслуг патріотична громадськість заснувала найвищу, за словами атовців, нагороду — орден «Народний Герой України», яким із червня 2015 року відзначають наймужніших і найвідданіших учасників бойових дій на сході країни.

У День пам’яті жертв голодоморів у Слов’ян­­ську на Донеччині не свічки ставили на підвіконні, а серйозно запалювали в розвагах. І витанцьовували під пісні, що славлять і пропагують збройні сили Росії. Присутні в барі поводилися так, немов і не було трьох місяців окупації, сотень убитих і замучених «на підвалах» та зниклих безвісти місцевих жителів, зруйнованої інфраструктури. А в караоке-барі гримить пісня «Афіцери, расіянє…», і їй підспівують місцеві меломани.