Днями заступник голови Офісу Президента України Олексій Гончарук заявив, що у країні в найближчому майбутньому змінять правила накладання штрафних санкцій на позичальників, які мають заборгованість за різними видами кредитів, зокрема й  за іпотекою. За його словами, в уряді вже підготовлено відповідний законопроєкт за підсумками вивчення великої кількості скарг, які надходять від громадян до Кабінету Міністрів.

Мене вже впродовж багатьох років дивує поведінка українських компаній-забудовників: вони постійно вмивалися сльозами, мовляв, які ми бідні та нещасні, зводимо житло для людей, а вони не задоволені. Звісно, що цінами. Ти ба, для них вони зависокі, а ми викручуємося, страждаємо, все робимо для того, щоб звести будинок, до речі, і здебільшого невчасно й дуже неякісно.

5 серпня 1937 року розпочалося виконання сумнозвісного оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів». Тож під наказ можна було підвести будь-яку людину. Народ називав цю операцію антикуркульською. «Куркуль», «експлуататор» і «ворог народу». Саме так радянська пропаганда позиціонувала заможного селянина, згідно з державним курсом на суцільну й прискорену колективізацію. «Ворогами народу» регулярно ставали бідняки чи середняки, оскільки самі критерії ворожості постійно розширювалися.

«Ах! І чому в нашому місті не стоять військові?!» — манірно і водночас розчаровано вигукувала екзальтована панночка з уже призабутої комедійної стрічки. Приблизно такі самі симпатії висловлювали жінки й чоловіки Донецька навесні і влітку 2014 року про людей у військовій формі, яких раптово побільшало у місті. Озброєних чоловіків, обліплених з ніг до голови символікою з кольорами Російської Федерації, самопроголошеної «ДНР» чи георгіївськими стрічками, спершу наївно вважали мужніми захисниками від українських «карателів». Іноді складалося враження, що цих «героїв» були готові майже носити на руках!

«Контрабанда» — не наше слово. Але воно міцно приросло до нас. Закарпатці, яким за або під 50, добре пам’ятають сигаретні вояжі до сусідніх Словаччини, Угорщини. Вони відбувалися в такій регулярній послідовності, що вже здавалися напівузаконеним способом заробляння грошей. В умовах копійчаних зарплат у 1990-ті це був чи не єдиний спосіб виживання тисяч.

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.
Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Улітку Миколаїв потерпає від навали великовагових вантажівок. Попри введення температурного режиму, коли за +30 проїзд містом заборонено, водії намагаються обійти заборони. Навіть проїжджаючи у вечірній та нічний час, коли температура знижується, саме вантажівки завдають значної шкоди дорожньому покриттю, розбиваючи вже пошкоджені дороги вщент. Не менша проблема — відстоювання фур на узбіччях при в’їзді в місто, що також призводить до руйнації доріг. У цих місцях не створено умов для перебування водіїв.

У липні 2019-го  набрав чинності Закон «Про мову». Чому на 28-му році Незалежності питання мови провокує зашквар? Чи є хоч одна країна, де навколо національно ідентичної мови відбувається те саме?
Про мову, дематюкацію, угорську експансію та інші гострі мовні питання розмова Марини Голуб, кандидата філософських наук, засновниці комунікаційного агентства Golubi Group, з доктором філологічних наук професором Павлом ГРИЦЕНКОМ, який очолює Інститут української мови НАН України.

Основна проблема професійно-технічної освіти не тільки на Луганщині, а й в Україні загалом та, що немає гарантованого працевлаштування випускників по закінченні навчання. Однак в області вдається зберегти більшу частину базових професійно-технічних ліцеїв і навіть тих, що розташовані поблизу лінії розмежування.

Нагадаємо: міністр закордонних справ України Павло Клімкін свого часу запропонував запровадити в Україні паралельно латинську і кириличну абетки. Таку ідею йому підкинув у розмові польський історик і журналіст Земовіт Щерек.