22 червня 1941-го Лідія Єгорівна, як і тисячі її однолітків, запам’ятала на все життя. Вчорашні школярі подорослішали за одну добу. Вже 23 червня 17-річна Ліда Рудська увійшла до штабу села Шевченкове з мобілізації.

— Ми з головою сільради об’їжджали на тачанці поля, — згадує Лідія Єгорівна. —  Радгосп великий, шість відділень, 47 тисяч гектарів, і земля добра, орна. Колосся пшениці налите, важке, роса на ньому під сонцем переливається, здається, ніби поле плаче. Важке було відчуття, гнітюче. Зібрати урожай неможливо, а залишати німцям не дозволено. Тому й поля спалювали, і худобу виводили якнайдалі. Усі намагалися діяти згідно із закликами: «Нічого не залишати ворогу!», «Хай земля палає під ногами!» 

Саме завдяки Спільній операційній програмі «Румунія—Україна—Республіка Молдова 2007—2013», що діє за фінансової підтримки Євросоюзу у рамках проголошеної ним політики добросусідства і партнерства, Чернівецькій області вже вдалося реалізувати низку важливих інфраструктурних проектів. Вони стосувалися питань транзиту, техногенно-екологічної безпеки, енергетики, охорони здоров’я, туризму. 

Падати дуже боляче… навіть не так: боляче і прикро. Я досі в усіх найдрібніших подробицях пам’ятаю, як минулого тижня гепнулась, встигнувши тільки помітити, що ноги опинилися над головою. На жаль, поряд нікого не було, хто міг би допомогти піднятися. Я сама поволі-поволі, спочатку перевернувшись на бік, потім на коліна, піднялася і накульгуючи подалась до найближчої опори — дерева. Там постояла трохи та й пішла, схлипуючи, на зупинку, щоб доїхати додому. 

Нинішня зима проекзаменувала дорожні служби, оцінка за якість і дотримання технології — «незадовільно».

Щоб дізнатися, в якому стані автошляхи, не обов’язково сідати за кермо і обирати далекий шлях. Варто лише вийти з подвір’я свого будинку і ступити на тротуар обіч дороги. Якщо на вулиці плюсова температура, слід остерігатися, щоб авто, яке проїжджає повз тебе через чергову вибоїну, не влаштувало холодного душу. А в мороз, коли слизька дорога, щоб його не занесло прямо на тебе. 

Електронна кадастрова карта, запроваджена завдяки зусиллям уряду, нещодавно яскраво підтвердила свою корисність. Користуючись нею, експерти Національного екологічного центру України (НЕЦУ) виявили масові порушення заповідного режиму заказників, заповідних урочищ, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. «Попри недоліки, які ця карта на сьогодні має, і які, безумовно, треба усувати, цей унікальний ресурс дав нам змогу виявити порушення заповідного режиму мало не в кожному сьомому заказнику Київщини», — каже заступник голови НЕЦУ Олексій Василюк.

На жаль, на електронній кадастровій карті поки що позначено далеко не всі існуючі заповідні території. Але маючи під руками будь-яку іншу карту або схему з контурами тієї чи іншої охоронюваної території, можна знайти на електронній кадастровій карті цю саму ділянку. І якщо територія, наприклад, заказника на «електронці» має вигляд суцільного масиву, то, найімовірніше, проблем немає. 

А ось якщо вона поділена на ділянки, це означає, що заказник або вже роздали шматочками, або збираються це зробити. І зовсім кепські справи, якщо, крім кадастрового номера, ділянки на території природно-заповідного фонду мають примітку «приватна власність».

Торішні песимістичні висловлювання про те, що тарифи на житлово-комунальні послуги після виборів «стрибнуть угору», намагались розбити урядовці запевненнями, що ніякого зростання не буде. Навіть вимог МВФ про підвищення тарифів як однієї з умов надання Україні кредиту наші чиновники не злякалися. Вочевидь, розуміють же, що й нині «комуналка» задорога порівняно із заробітками… І хоч деякі експерти зауважують, що українці платять за житлово-комунальні послуги менше, ніж зарубіжні споживачі, але ж у нас — зарплати у кілька разів нижчі! 

емпіонат відбувся в польському містечку Щирк. Позмагатися приїхали 48 кращих бригад, серед них і чотири українські. Приємно повідомити, що представники «швидкої» Заліщицької комунальної центральної райлікарні з Тернопільської області здобули головний трофей чемпіонату — Кубок міністра охорони здоров’я Польщі серед закордонних команд. Лікар Галина Цимбалюк, фельдшери Андрій Турковський, Юрій Якимчук і водій Любомир Присмак зуміли виграти у змаганнях не лише у своїх співвітчизників, а й у колег з Литви, Німеччини. 

Із часів сумнозвісного МММ методи і форми вилучення грошей у довірливих людей трохи змінилися. Фінансові піраміди почали маскуватися під банки, кредитні спілки, різні фонди тощо. А останнім часом значного поширення набули якісь контори, що готові в найкоротші терміни і з мінімумом документів дати будь-кому, хто забажає, кредит. Ось тільки громадяни, які звертаються до них, незабаром починають скаржитися на своїх «благодійників» у всякі інстанції. 

Місто «повернулося» на кілька десятків років у минуле. Вулицями старого центру крокували учасники параду Перемоги так само, як у 1943 році солдати Червоної армії. Більшість із них були одягнені у військову форму, максимально наближену до форми солдатів того часу. Реконструкторів супроводжувала справжня раритетна бойова техніка: броньовик, гармата ЗІС-3. Приймав парад у числі керівників місцевої влади віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул. На святковому концерті в рамках акції «Пошта Перемоги» гості з російського Ростова-на-Дону роздавали ветеранам копії газети «Червона Зірка» за 10 травня 1945 року, виданої  наступного дня після капітуляції німецької армії. 

«Готуйтесь, тайфуни на горизонті!» — пронеслось застережливе повідомлення торговими рядами стихійного ринку, де селяни продавали вирощену власноруч і доставлену безсонною ніччю на власній спині продукцію.

— Ти бач, унадився як свиня у моркву, — мовив крайній, шукаючи в кишені потрібну купюру, — невже йому нічим на роботі займатись?! Штрафував би курців, як цього вимагає закон, ганяв би з газонів транспорт…

— Там страшно, а старих і немічних оббирати — його основна робота. Тому й держиться за нас як блоха кожуха…