Будинок, у якому проживаю з 1996 року, був, на мою думку, неправильно спроектований та побудований. А ще протягом багатьох років він експлуатується з порушенням норм чинного законодавства. Можу це стверджувати, адже за фахом я технолог будівельного виробництва з чималим стажем.

Біля будинку розташований Дарницький залізничний вокзал. А отже, щодня по кілька разів повз нього проходять великовантажні електропотяги. Але ні захистом довкілля, ні  розташованих поряд будівель та людей, що у них мешкають, ніхто не переймається. Виживаємо, як можемо, але нині будинок уже в критичному стані.

Усі вікна і двері у моїй квартирі, та й у сусідів, вкриті тріщинами. Стіни потріскані і просідають. І хоч ніякого ремонту місцевий ЖЕК робити не бажає, та й взагалі не дуже переймається наданням мешканцям якісних комунальних послуг, плату за них бере вчасно і досить високу, вищу за місцеві тарифи. Мої скарги просто ігнорують. І те, що я ветеран праці, ніякого впливу на цих працівників не має.

Хто захистить мене та моїх сусідів від руйнації будинку, а також байдужості, бездіяльності і свавілля працівників ЖЕКу?

В. КОСТЕНКО-КОСТЕНЧУК,
м. Київ

Реалії демонструють, що українська сфера послуг ще далека від розуміння, що таке «добре». А в деяких випадках — навіть від поняття «нормально». Той, хто хоча б час від часу користується міжміським транспортом, розуміє, про що йдеться. 

Що називається, дожилися: днями працівники управління боротьби з кіберзлочинністю ГУ МВС України в Київській області викрили організовану злочинну групу, члени якої впродовж року спустошували банківські рахунки… онкохворих дітей. Нормальній людині уявити таке важко, але факти говорять самі за себе: ці, інакше й не скажеш,  нелюди шукали в засобах масової інформації приватні оголошення із проханням надати благодійну допомогу на лікування тяжкохворих дітей. Від імені зазначених у повідомленнях довірених осіб зловмисники реєструвалися в електронній системі віддаленого управління рахунками банку, після чого телефонували згорьованим батькам цих діток і під приводом бажання перерахувати певні суми грошей просили повідомити дані карткового рахунка, зокрема й код банківської картки. Далі, маніпулюючи коштами, що значилися на рахунку жертв, злочинці переводили наявні гроші потерпілих на свій рахунок.

Бурхливий економічний розвиток призвів до тотальної антропогенізації природи, став одним з головних чинників, який породив безвідповідальне ставлення до неї як людей загалом, так і владних структур зокрема. Тут і парниковий ефект, дефіцит кисню та озонові діри, кислотні дощі, згубні концентрації радіоактивних ізотопів, хімічне забруднення грунту, води, харчових продуктів тощо. Причини виникнення глобальних проблем треба шукати у системі господарювання, де головне — прибуток, і в сучасній моделі цивілізації. Нині негативні процеси впливу людини на природу тільки прискорюються. 

Скільки говори про цукор, солодше в роті не стане. Цю східну мудрість часто згадують представники місцевих рад, коли йдеться про міжбюджетні відносини між центром та територіями. Ось і нині, коли триває робота над проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2014 рік, Національний конгрес місцевого самоврядування України (НКМСУ), який об’єднує три провідні  всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування — Асоціацію міст, Українську асоціацію районних та обласних рад  та Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад — відповідно до чинного законодавства надав  уряду свої пропозиції. 

Мій співрозмовник, доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський, широкій громадськості відомий насамперед як автор тритомника нарисів про видатних учених з українським корінням, які зробили значний внесок у розвиток світової науки, «Нехай не гасне світ науки». Одні з них через обставини працювали за кордоном, а тому імена їхні залишилися в нас мало знаними, інші піддавалися гонінню і навіть фізичному знищенню більшовицькою владою, а як наслідки, повне забуття аж до привласнення їхніх відкриттів і винаходів іншими людьми.

Василь Андрійович своєю воістину подвижницькою працею повернув імена цих достойників на круги своя, а їхні праці — українській науці.

Ми зустрілися з Василем Андрійовичем, щоб поговорити про роль і значення його феноменальної праці для подальшого розвитку науки, зокрема й української. 

 Виклавши кругленьку суму за поживу для свого чотириколісного улюбленця, моя знайома підправила макіяж, доки наповнювався бак, і плавно рушила. Та майже відразу за межами гладенько заасфальтованої АЗС вскочила лівим переднім колесом у яму так, що знадобилася запаска. Трапилося це посеред столиці на вулиці з промовистою назвою Богатирська. Настрій зіпсувався, а доки ремонтувалася, подумала: незле було б вішати таблички з прізвищами відповідальних за якість доріг на відрізках наших диво-шляхів. А ще про те, що, заправившись, вона  вкотре профінансувала ремонт цієї ковбані.

Сьогодні — Міжнародний день рідної мови. В Україні це свято, крім державної української, стосується ще й 17 мов національних меншин, про які йдеться у недавно ухваленому Законі «Про засади державної мовної політики». Цей документ неоднозначно сприйнятий у суспільстві. Тому саме з його обговорення почалася наша розмова з директором Інституту української мови НАН України  Павлом Гриценком. 

На Житомирщині ще пам’ятні події трирічної давності, коли внаслідок масштабного обледеніння сотні населених пунктів залишились без енергопостачання. Ситуація повсюди була критичною: залізобетонні опори повітряних ліній електропередачі, не витримуючи ваги намерзлої на дротах криги, ламались і падали немов сірники. У ті важкі дні основним робочим інструментом в аварійних бригадах енергетиків стали… бензопили, за допомогою яких долали завали із дерев та обірваних електропроводів. Невдовзі забракло наявного запасу електроопор, через що їх довелось терміново доставляти з підприємств-виробників. Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» через удар стихії зазнала збитків у 6,35 мільйона гривень. Загалом же із урахуванням роботи загонів МНС, лісівників, автодорожників і добровольців, задіяних на ліквідації масштабного природного лиха, втрати сягнули щонайменше 10 мільйонів гривень.

Насущні проблеми головної водної артерії України — Дніпра, водою якого користується 65% населення, менших наших річок та інших природних і штучних водойм неодноразово порушувалися на шпальтах «УК». На Полтавщині не тільки знають ці проблеми, а й беруться їх розв’язувати. Про це — в розмові нашого кореспондента з начальником Полтавського обласного управління водних ресурсів Володимиром ФОМИЧОВИМ.